Преподобний народився в селянській родині Миколи Муравйова 31 березня 1866 року в селі Вахромєєво і був хрещений з ім'ям Василь.
Коли хлопчикові було 10 років, його батько помер, а незабаром померла сестра Ольга. Приїхавши в Петербург, юнак став розсильним гостинного двору.
Ще хлопчиком він дізнався від монаха-схимника про те, як складеться його життя. Молодий чоловік знайшов духівника в особі старця Гефсиманського скиту Свято-Троїцької Сергієвої Лаври ієромонаха Варнави (Меркулова).
У 1882 році Василь став прикажчиком.
В 1892 році він відкрив власну справу, ставши доволі великим торговцем хутра. Володіючи великим досвідом і маючи міцні торговельні зв'язки, він організував контори по заготівлі і продажу хутра. Значна частина товару постачалася за кордон: в Німеччину, Австро-Угорщину, Англію, Францію та інші країни.
Імовірно в 1894 році він одружився на Ользі Іванівні Нетроніній. У 1895 році Василь Миколайович став дійсним членом Товариства з поширення комерційних знань в Росії і вступив на Вищі комерційні курси, організовані при товаристві.
У 1906 році він придбав великий двоповерховий будинок-дачу в мальовничому селищі Тярлево, розташованому між Царським Селом і Павловськом, який до 1920 року став головним притулком родини Муравйових, так як залишатися у столиці було вкрай небезпечно.
13 вересня 1920 року Василь подав прохання в Духовний Собор Олександро-Невської Лаври про прийняття його в число братії, на що отримав згоду, був прийнятий послушником і отримав послух паламаря.
У той же час послушницею Воскресенського Новодівичого монастиря стала дружина Василя Миколайовича - Ольга. Все своє майно Муравйови пожертвували на потреби обителей. Тільки в Лавру Василь Миколайович передав 40 000 рублів в золотій монеті.
Перше духовне ім'я Серафима було Варнава. 11 вересня 1921 року митрополитом Веніаміном (Казанським) інок Варнава був висвячений в ієромонахи.
26 вересня 1924 року був заарештований його син Микола. З документів допитів останнього видно, що слідство цікавив уявний зв'язок Муравйових з емігрантськими монархічними колами за кордоном. Сам отець Варнава не заарештовувався.
2 січня 1925 року Микола був звільнений і незабаром виїхав до місця заслання - в Рибінськ.
У 1926-1929 роках отець Варнава несе послух духівника Олександро-Невської Лаври. Імовірно в 1929 році він прийняв велику схиму і був названий ім'ям Серафим на честь преподобного Серафима Саровського чудотворця, якому отець Варнава прагнув наслідувати всіма силами протягом усього попереднього життя.
Навесні 1930 року отець Варнава, за рекомендацією лікарів і з благословення митрополита Серафима (Чичагова), покинув свою келію в Феодоровському корпусі Олександро-Невської Лаври і оселився в Поповці, на дачі у протоієрея Леоніда Богоявленського. Незабаром він переїхав у селище Вириця, де прожив до самої своєї смерті.
У серпні 1941 року, в перші ж дні німецької окупації, в Вириці був відкритий Казанський храм, закритий трьома роками раніше, прихожанином якого вважав себе ієросхимонах Серафим.
Преподобний мирно відійшов до Господа 3 квітня 1949 року.
Канонізований на Архієрейському Соборі Руської Православної церкви в 2000 році. У тому ж році над могилою преподобного Серафима була побудована дерев'яна каплиця.
Тропар
Купец велик соделался еси, преподобне отче Серафиме, сый в мире, к многому богатству тленному ты николиже сердца прилагал еси, послушник истинен и добродетелей подвижник, егда же, вся оставль, на крест монашества восшел еси, дары Святаго Духа многи тебе дашася и яко единаго от древних тя явиша пророка, старца, чудотворца и молитвенника, столпа подвижником, спасения вождя. Сего ради молим тя: и нас премудро ко спасению управи.
Проект "Православні свята" реалізований "УНІАН-Релігії" за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.
