р

Характер написання ікони свідчить про її італійське походження. У XVII столітті ікона належала дружині запорізького військового писаря Сіромахи.

Потім власниками ікони стала родина графів Капністів. У будинку одного з представників цього сімейства - графа Володимира Івановича Капніста, який проживав у селі Козельщина Полтавської губернії, і сталося диво, яке набуло широкого розголосу.

Одного разу дочка графа Марія підвернула ногу. Начебто незначна травма несподівано для всіх викликала серйозне прогресуюче захворювання суглобів, перетворивши квітучу дівчину практично в інваліда. Якось за сімейним звичаєм дівчина молилася перед образом Божої Матері і вирішила протерти ризу на іконі Богородиці. У сльозах молячись перед образом, протираючи ризу знесиленими руками, дівчина несподівано відчула, як життєдайні сили вливаються в її руки і ноги. Через деякий час Марія постала перед здивованими домочадцями абсолютно здоровою. З тих пір чудеса від Козельщанської ікони Пресвятої Богородиці стали фіксуватись в спеціальній книзі.

Відео дня

У графському саду для чудотворної ікони була споруджена каплиця, пізніше - храм і монастир на честь Різдва Пресвятої Богородиці.

У 1929 році обитель була закрита. Перед закриттям монастиря, на іконі Божої Матері, що знаходилая на святих воротах обителі, на лику почали виступати криваві сльози.

Радянська влада, щоб не поширювалися чутки про диво, примушували ігуменю Олімпіаду підписати папір про те, що з ікони виступає фарба, а не кров. Ігуменя, а також черниця Феофанія і раба Божа Ганна відмовилися приховати диво, за що і були відправлені в Полтавську в'язницю.

У 1937 році ігуменя Олімпіада була по-звірячому замучена в тій же тюрмі.

У 1941 році під час німецької окупації Різдво-Богородичний монастир був відкритий, але проіснував до 1949 року.

Нове відродження монастиря почалося в 1990 році, а в лютому 1993 року чудотворна ікона Божої Матері Козельщанська повернулася в обитель; кілька десятиліть ікону переховували в одній з київських квартир колишні черниці обителі.

Тропар

Веселися земле Полтавская, и все Отечество на­ше православное: се бо яко светозарное солн­це, явися пречудная икона Твоя, Преблагословенная Богомати, Мир озаряющи множеством чудес Своих, Тою убо обретаем яже на земли вся благая и полезная, и сущих на небеси сокровищ сподобля­емся. Сего ради вопием Ти: радуйся, Похвало наша приснопокланяемая, спаси ны, Тебе молящияся, Едина Надежда и Радование вечное поющих Тя.

Проект "Православні свята" реалізований "УНІАН-Релігії" за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.