Подія прославлення Саровського чудотворця відбулася на день його народження, у 1903-му, через 70 років після відходу святого від земного життя.
Обрітення мощей батюшки Серафима супроводжувалося численними дивами, перш за все – зціленням великої кількості хворих та немічних. Це ще раз підтвердило святість і велич преподобного, найважливішою настановою якого було здобування Духа Святого – саме в цьому преподобний вбачав головний зміст християнського життя.
Хоча на своєму життєвому шляху преподобний Серафим пройшов через великі аскетичні подвиги, своїм послідовникам він заповів не брати на себе непосильних подвигів, але завжди бути напоготові для звершення добрих справ.
Він наставляв своїх духовних дітей якомога частіше причащатися Святих Христових Таїн, кожного дня читати Євангеліє і щиро молитися Господові, уникаючи довгих та складних правил, шукаючи в молитві насамперед зосередженості та одухотворення. «Нічого немає більш жахливого та згубного, аніж духу смутку та зневіри» — повчав старець.
