Подвижницький шлях святого Давида Солунського розпочався в середині п'ятого століття в монастирі святих мучеників Феодора та Меркурія.
Згодом він оселився в курені під пальмовим деревом поблизу грецького міста Салоніки. Там святий прожив 70 років, перебуваючи в постійній молитві, дотримуючись суворого посту, терплячи спеку й холод.
Будучи великим аскетом та молитвеником, преподобний Давид зрікся всіх радощів земного життя. Його розум був цілковито спрямований до Бога.
Досягнувши безпристрасності, він був як ангел у плоті. Без будь-якої шкоди для себе святий міг брати в руки розпечене вугілля для здійснення кадіння.
Преподобний отримав від Бога дар чудотворення, багатьох зцілив від хвороб. Усім, хто приходив до нього, святий подвижник давав корисні для душі поради.
Збагатившись духовними дарами, святий був справжнім джерелом віри для багатьох спраглих душ. Своїм життям він не тільки дивував людей, а й викликав у них хвалу імені Божого.
Помер преподобний близько 540 року.
Тропар
В тебе, отче, известно спасеся, еже по образу, приим бо крест, последовал еси Христу и дея учил еси презирати убо плоть, преходит бо, прилежати же о души, вещи безсмертней. Темже и со Ангелы срадуется, преподобне Давиде, дух твой.
