Великий князь Ігор Ольгович, у святому Хрещенні Георгій, у 1146 році був розгромлений і взятий у полон князем Ізяславом і заточений в одному з монастирів Переяславля Руського або Південного, сьогодні це місто Переяслав-Хмельницький.
Далеко від світського життя, важко хворий, він почав каятися у своїх гріхах і просив дозволити йому постригтися в ченці. 5 січня 1147 року єпископ Переяславський Євфимій постриг його в чернецтво з ім'ям Гавриїл.
Незабаром він одужав і був переведений у Київський Феодорівський монастир, де прийняв схиму з ім'ям Ігнатій і цілком віддався іночеським подвигам.
Тим часом дух братовбивчої ненависті бушував над Києвом. Чернігівські князі, двоюрідні брати Ігоря, замислили заманити Ізяслава Київського в спільний похід з метою захопити його або вбити. Змова відкрилася, коли князь був уже на шляху до Чернігова. Обурені кияни, дізнавшись про підступність чернігівців, обрушили свою помсту на безвинного князя-схимника.
19 вересня 1147 року святий Ігор був по-звірячому вбитий. Господь прославив страждальця чудесами. З благословення митрополита Климента Смолятича ігумен Феодорівського монастиря Ананія здійснив поховання мученика в храмі київського Симоновського монастиря.
У червні 1150 року, коли київський престол був зайнятий Юрієм Долгоруким, його союзник, князь Чернігівський Святослав Ольгович, рідний брат убитого Ігоря, урочисто переніс святі мощі князя Ігоря на батьківщину, у Чернігів, де вони були покладені в раку «з теремом» в кафедральному Спаському соборі. Тоді ж було встановлено святкування пам'яті святого.
Тропар
Наста днесь всечестная память страстотерпца благовернаго князя Игоря, созывающая люди в пречестный храм Спасов, идеже радостно сошедшеся благочестивых множество молитвенно празднуют святую память твою, и с верою взывают ти: молися, святе, стране Российстей, граду Чернигову и всем православным христианом в мире и благоденствии спастися.
