Святий Феодот був "корчемником", мав свій готель, був одружений. Вже тоді він досяг високої духовної досконалості: дотримувався чистоти і цнотливості, виховував у собі стриманість, підкоряв плоть духу, вправляючись у пості та молитві. Своїми розмовами він приводив юдеїв і язичників до християнської віри, а грішників - до розкаяння і виправлення. Святий Феодот прийняв від Господа дар зцілень і лікував хворих покладанням на них рук.
Під час гоніння на християн імператора Диоклитіана багато з них бігли з міста, залишаючи свої будинки і майно. Язичники приводили християн на муки, а майно їх розкрадали. У країні почався голод.
У ці суворі дні святої Феодот в своєму готелі давав притулок християнам, які залишилися без даху над головою, годував їх, приховував переслідуваних, зі своїх запасів давав у розорені церкви все необхідне для здійснення Божественної літургії. Він безстрашно проникав у в'язниці, надаючи допомогу невинно засудженим, переконуючи бути до кінця вірними Христу-Спасителю. Феодот не лякався ховати останки святих мучеників, таємно виносячи їх або викуповуючи за гроші у воїнів.
Коли в Анкирі християнські церкви були розорені і закриті, Божественну літургію стали здійснювати в його готелі. Усвідомлюючи, що йому теж належить мученицький подвиг, святий Феодот в бесіді зі священиком Фронтоном передбачив, що йому незабаром доставлять мученицькі мощі на місце, обране ними обома.
У той час смерть за Христа прийняли сім святих дів, з яких старша, свята Текуса, була тіткою святого Феодота. Святі діви - Текуса, Фаїна, Клавдія, Матрона, Юлія, Олександра і Евфрасія, з юних років присвятили себе Богові, жили в постійних молитвах, пості, стриманості, добрих справах і всі досягли літнього віку.
Приведені на суд як християнки святі діви мужньо сповідали перед Феотекном свою віру в Христа і були віддані на катування, але залишилися непохитними. Правитель віддав їх безсоромним юнакам на осквернення. Святі діви гаряче молилися, просячи у Бога допомоги. Свята Текуса впала до ніг юнаків, знявши головне покривало, показала їм свою сиву голову. Юнаки схаменулися, самі заплакали і пішли геть.
Тоді правитель наказав, щоб святі взяли участь у святкуванні "обмивання ідолів", як це робили язичницькі жриці, але святі діви знову відмовилися. За це вони були засуджені до смерті. Кожній на шию був прив'язаний важкий камінь, і всі сім святих дів були втоплені в озері.
У наступну ніч свята Текуса явилася уві сні святому Феодоту, просячи дістати тіла їх і поховати по-християнськи. Святий Феодот, узявши з собою свого друга Поліхрона та інших християн, попрямував до озера. Було темно, і шлях вказувала палаюча лампада. Тим часом перед вартою, поставленою язичниками на березі озера, з'явився святий мученик Сосандр. Перелякана варта почала утіккати. Вітер відігнав воду на інший бік озера. Християни підійшли до тіл святих мучениць і відвезли їх до церкви, де і поховали.
Дізнавшись про викрадення тіл святих мучениць, правитель розлютився і наказав хапати без розбору всіх християн і передавати їх на муки. Був схоплений і Поліхрон. Не витримавши катувань, він вказав на святого Феодота, як винуватця викрадення тіл.
Феодот постав перед судом. Йому обіцяли великі почесті і багатство, якщо він відречеться від Христа, та святий прославив Господа Ісуса Христа і сповідав свою віру в Нього.
У люті язичники застосували щодо святого тривале катування, але сила Божа підтримала святого мученика. Він залишився живий і був відведений до в'язниці. На наступний ранок правитель знов наказав катувати святого, але незабаром зрозумів, що похитнути його мужність неможливо. Тоді він наказав відтяти мученику голову.
Священик Фронтон поклав святі останки на осла, і привіз їх на місце, вказане святим Феодотом для свого поховання, і з честю віддав землі. Згодом він спорудив на цьому місці церкву.
Святй Феодот прийняв Смерть за Христа 7 червня 303 року, а так його пам'ять звершується 31 травня, в день смерті святих дів.
