Рівноапостольний подвиг його був передбачений йому дядьком, святим Бояном. Перші роки правління царя Бориса складалися невдало. Болгарам часто доводилося воювати із сусідніми народами, у країні були голод і мор, і в 860 році Болгарія перебувала в тяжкому стані. Цар Борис бачив порятунок країни, яка перебувала в язичництві, у просвітництві її вірою Христовою.
Під час однієї з військових операцій болгар з греками був узятий у полон іменитий придворний Феодор Куфара, який раніше прийняв чернечий постриг. Він був першою людиною, яка посіяла насіння Євангельське в душі болгарського царя. В одному з походів греками була взята в полон малолітня сестра царя Бориса і вихована при дворі візантійського імператора в православній вірі.
Коли помер імператор Феофіл, цар Борис вирішив скористатися сприятливою нагодою, щоб помститися грекам за попередні поразки. Однак удова імператора, Феодора, проявила мужність і послала вісника до болгарського царя з попередженням, що вона сама готова захищати імперію і посоромить противника. Цар Борис волів мирний союз і в знак примирення відбувся обмін полонених Феодора Куфари і болгарської царівни, яка ще більше настроїла брата до християнської віри.
Дещо пізніше в Болгарію був посланий святитель Мефодій, який просвітив разом зі своїм братом Кирилом слов'ян світлом Христової віри. Святитель Мефодій здійснив хрещення царя Бориса, його родини і багатьох бояр. Болгари-язичники, дізнавшись про це, хотіли вбити царя Бориса, але їх змова був зруйнована новохрещеним царем, а болгарський народ, позбавлений бунтівних вождів, добровільно прийняв Хрещення.
Між Візантією і Болгарією був укладений мир, заснований на єдності віри, який не порушувався до кінця правління благовірного царя. Велику участь у духовному затвердженні болгарського народу прийняв Грецький Патріарх Фотій.
У 867 році в Болгарію були послані проповідники від римського папи, з цих пір протягом трьох років у Болгарії панував розбрат між Грецькою і Римською Церквами.
Відбувся в 869 році Собор у Константинополі, який поклав кінець суперечкам, і 3 березня 870 року Болгарія остаточно приєдналася до Східної Церкви і православ'я в ній ще більше утвердилося.
Благовірний цар Борис прикрашав країну храмами і сприяв поширенню благочестя, згодом у Болгарії була заснована патріарша кафедра.
На схилі років святий цар Борис пішов у монастир, залишивши престол синам Володимиру та Симеону. Перебуваючи в монастирі, благовірний цар дізнався про те, що Володимир став на шлях відступництва від християнства.
Нарікаючи на те, що сталося, святий Борис знову одягнувся в царські шати, покарав непокірного сина і, позбавивши його зору, посадив у темницю. Доручивши правління молодшому синові Симеону, благовірний цар Борис повернувся в монастир. Лише одного разу він вийшов з нього щоб відбити навалу угорців.
Упокоївся святий благовірний цар Борис, у святому хрещенні Михайло, 2 травня 907 року.
Тропар
Исполнен страха Божия и Крещением святым просвещен, был еси жилище Святаго Духа, благоверный царю Борисе. Утвердив же веру Православную на земли Болгарстей и жезл царствия оставив, вселился еси в пустыню, процвел еси в подвизех и обрел еси благодать пред Господем. Ныне же предстоя Престолу Всевышняго, моли даровати нам, молящимся тебе, спасение душ наших.
