Преподобний Олександр Свірський народився в селі Мандери, на правому березі річки Ояти, у сім'ї селян Стефана і Васси, які згодом також прийняли чернечий постриг.
Згідно житію, мати довго благала Бога про народження дитини і народила сина після багатьох років безпліддя. При народженні малюк був названий на честь пророка Амоса. Коли Амос підріс, він був відданий для навчання грамоті, але навчання давалося хлопцеві повільно і з великими труднощами.
У 19 років Амос таємно пішов на Валаам, де 7 років жив в якості послушника, а в 1474 році прийняв чернечий постриг з ім'ям Олександр.
Віддалившись на відокремлений острів, згодом названий Святим, Олександр жив близько семи років у печері.
На Святому острові тепер знаходиться Олександро-Свірський скит Спасо-Преображенського Валаамського монастиря, де показують печеру і вириту руками святого власну могилу.
У 1485 році з благословення ігумена монастиря Олександр пішов на Святе озеро, розташоване неподалік від Олонця і річки Свір. Згодом тут утворилася обитель, відома сьогодні як Олександро-Свірський монастир.
Після 25 років самітництва, преподобний Олександр єдиним з руських святих був удостоєний явління Святої Трійці.
На тому місці, де розташовувалася «відхідна пустинь» преподобного, через деякий час виникла обитель.
У 1506 році Олександр був поставлений ігуменом Троїцького монастиря, згодом Олександро-Свірський монастир Олонецької, нині Тихвінської єпархії, Новгородським архієпископом Серапіоном.
Помер святий 30 серпня 1533 року.
У 1545 році його учень Іродіон за вказівкою архієпископа Новгородського Феодосія склав житіє преподобного Олександра.
Загальне шанування святого почалося незабаром після його смерті, у 1547 році.
Мощі святого були знайдені 17 квітня 1641 року нетлінними.
Тропар
От юности, Богомудре, желанием духовным в пустыню вселився, единаго Христа возжелал еси усердно стопам в след ходити, темже и ангельстии чини зряще тя, удивишася, како с плотию к невидимым кознем подвизався, премудре, победил еси полки страстей воздержанием и явился еси равноангелен на земли, Александре преподобне, моли Христа Бога, да спасет души наша.
