Іллінсько-Чернігівська ікона Божої Матері була написана в 1658 році іконописцем Григорієм Костянтиновичем Дубенським, в чернецтві Геннадієм.
У 1662 році з 16 по 24 квітня на іконі виступали сльози. У тому самому році татари напали на Чернігів і розорили його. Опівночі вони увірвалися в Троїцьку обитель, увійшли в церкву, перевернули всі ікони, взяли все церковне майно, але чудотворна ікона з усіма прикрасами залишилася недоторканною. Невидима сила не пустила нечестивців до святої ікони.
Пресвята Богородиця не допустила також, щоб вороги увійшли в печеру преподобного Антонія Печерського, де переховувалася братія обителі. Біля самого входу в печеру татари в страсі почали тікати.
Чудеса Божої Матері від Її Чернігівської ікони описав святитель Димитрій Ростовський у книзі "Руно Орошенне". Пізніше про Чернігівську ікону Божої Матері писав святитель Іоанн Тобольський.
Чудотворний список Чернігівської ікони Божої Матері, який перебував у Гефсиманському скиті Троїце-Сергієвої Лаври, прославився в 1869 році.
Тропар
Пречистая Владычице Богородице, упование всех христиан, понеже инаго упования не имамы разве Тебе, Всенепорочная Владычице моя, Госпоже Богородице, Матери Христа Бога моего. Темже помилуй и избави мя от всех зол моих и умоли Милостиваго Сына Своего и Бога моего, да помилует окаянную душу мою, и да избавит мя от вечныя муки, и сподобит мя Царствия Своего.
