Святі мучениці Агапія, Ірина і Хіонія були рідними сестрами і жили на рубежі III і IV століть поблизу італійського міста Аквілєї.
Вони залишилися сиротами в юному віці. Дівчата вели благочестиве християнське життя і відхиляли залицяння численних женихів.
Їхнім духовним керівником був священик Зінон. Йому було відкрито в сонному видінні, що найближчим часом він помре, а святих дів заберуть на муку. Таке саме одкровення було великомучениці Анастасії, яка також перебувала в Аквілеї.
Великомучениця Анастасія поспішила до сестер і переконувала їх мужньо постояти за Христа. Незабаром священик Зінон помер, а дівчата були схоплені і відправлені на суд до імператора Діоклетіана.
Побачивши юних прекрасних сестер, імператор запропонував їм відректися від Христа і обіцяв знайти знатних женихів зі своєї свити. Але святі сестри відповідали, що мають одного Небесного Нареченого - Христа, за віру в Якого готові постраждати.
За наказом Діоклетіана, який вирушив у Македонію, туди були відвезені і святі сестри, де їх віддали на суд місцевому правителю.
Дукліцій, так звали правителя, нічого не зміг добитися і тому дівчат передали судді Сисинію. Він наказав спалити святих Агапію і Хіонію. Після того, як вогонь ущух, виявилося, що їх тіла і одяг не були знищені полум'ям, а обличчя були прекрасні і спокійні.
Молодшу сестру Ірину почали лякати тим, що віддадуть у публічний будинок. Сисиній віддав наказ солдатам відвести дівчину в зазначене місце. По дорозі конвоїрам з'явилися два ангели у вигляді світлих воїнів, які передали їм новий наказ: відвести Ірину на високу гору і залишити там.
Виконавши доручення, вони доповіли про це правителю - Сисиній лютував. Прийшовши до гори із загоном солдатів, він побачив Ірину на неприступній вершині. Тоді один з його воїнів поранив святу стрілою. Помолившись, мучениця Ірина лягла на землю і померла за день до Великодня 304 року.
Свята великомучениця Анастасія дізналася про смерть святих сестер і з честю поховала їх тіла.
Тропар
Агницы словесныя, Агнцу и Пастырю приведостеся мучением ко Христу, течение скончавше, и веру соблюдше. Темже днесь радостною душею совершаем, досточуднии, святую вашу память, Христа величающе.
