Мир - ось що важливо. У душі, між людьми та народами. «Намагайтеся мати мир з усіма і святість, без якої ніхто не побачить Господа», - як говориться у Святому Письмі (Євр. 12, 14). Є люди, які усе своє життя шукають ту невидиму ниточку, яка об'єднує частинки, не дає розпастися одному цілому. Саме таким був святитель Нифонт, єпископ Новгородський.

Своє ім'я святий отримав у стінах Києво-Печерського монастиря, де постригся відразу після смерті батьків. Багато років провів Нифонт у цій обителі, у молитві, посту та інших чернечих подвигах. Святе місце не відпускало його. Навіть коли праведний був обраний ігуменом Святогорського монастиря, через деякий час він повернувся назад.

1131 року Нифонта одностайно обрали єпископом Новгородським. Новгородці забажали запросити на єпископський престол саме когось із печерських подвижників. З цього часу багато довелося потрудитися владиці Нифонту на миротворницькому поприщі. Силою свого авторитету він домігся скасування заборони, яку як кару за бунт наклав на Новгород митрополит Михаїл.

Відео дня

1135 року Новгородському єпископу довелося брати участь у переговорах чернігівців з киянами. А найчастіше владика виступав миротворцем у часи розбрату між новгородцями та їхніми князями, яких за двадцять п'ять років його святительства змінилося близько десяти.

За життя Нифонт строго слідкував за дотриманням церковних правил. Через його заборону не відбувся шлюб Новгородського князя Святослава.

Прославився святитель і як великий «будівничий». З його волі багато храмів прикрасило Великий Новгород. Успенська церква, церква святого Василія, святих рівноапостольних Костянтина та Єлени, святого Климента, храм святих Козьми і Даміана, святих Петра і Павла... Зводив єпископ храми і за межами Новгорода.

Звершивши багато славних діянь, єпископ Новгородський залишив цей світ і відійшов до Господа. Сталося це у Велику суботу. Святитель саме перебував у Києві. Після смерті, як йому й було явлено уві сні, Нифонт знову приєднався до отців печерських.

Він був похований у Феодосієвих печерах, а потім його мощі перенесли в Ближні Антонієві печери.

Новгородський люд жалкував, що святий лежить не в їхній землі. Один літописець, благоговіючи перед високими чеснотами Нифонта, казав: «Ми за гріхи наші позбавлені втіхи бачити у себе гроб його».

Єпископ Нифонт канонізований на другому Макаріївському соборі 1549 року серед святителів.

Тропар

От мирскаго мятежа из младых ногтей исшед в тихое пристанище, честный обители Печерския достигл еси и, тамо ярем Христов восприим на ся, равно Ангелом житие поживе, отнюду же пришед, святителю Христов Нифонте, в великий Новград, и архиерейский престол восприял еси и многи люди учением своим ко Христу привел еси, Егоже моли, святителю преподобне, спастися душам нашим.

orthodoxy.org.ua