Святий благовірний князь Василь або, як його називають у літописі, Василько народився в 1209 році і був старшим сином великого князя Костянтина Всеволодовича володимирського, а також онуком князя Всеволода Юрійовича Велике Гніздо.
Ще за життя Костянтин Всеволодович дав синам своїм уділи: Васильку - Чернігів, Всеволоду - Ярославль і Володимиру - Углич.
У 1224 році він був посланий з військом на допомогу південним князям, коли на них напали татари. Але звістка про поразку русичів на річці Калці змусила князя Василька повернутися, так як татари не стали переслідувати переможених і пішли в степ.
У 1237 році князь Василько брав участь у битві на річці Сіті, де його дядько великий князь Георгій і брат Всеволод склали голови, а сам він був узятий у полон.
Татари запропонували йому перейти до них на службу, але отримавши від нього рішучу відмову, вбили його після жорстоких мук у Шеринському лісі.
Свідком його мученицької смерті була одна жінка, яка ховалася в лісі. Вона і її чоловік сповістили єпископа Ростовського Кирила і вдову - княгиню Марію Михайлівну.
Ростовці з гіркими сльозами принесли тіло свого князя і з честю поховали.
Нетлінні останки князя Василька були сховані в ростовському Успенському соборі.
Тропар
Мученик Твой, Господи, Василие, во страдании своем венец прият нетленный от Тебе, Бога нашего, имеяй бо крепость Твою, мучителей низложи, сокруши и демонов немощныя дерзости. Того молитвами спаси души наша.
