Мученики Василіск, Клеонік і Евтропій народилися в місті Амас'ї. За християнство юнаків привели до правителя на імя Асклепіодот.
Спочатку їх жорстоко побили, але їм було видіння Господа зі святим Феодорм Тироном і мученики негайно ж отримали зцілення від усіх ран.
Потім Асклепіодот вирішив змінити стратегію: він їх розділив і намагався переконати відмовитися від християнської віри, але й ця його жалюгідна спроба провалилася.
Молитвами святих Василіск, Клеонік і Євтропій змусили перекинутися статую Артеміди, що призвело до їхньго кривавого мучеництва.
У землю вбили високі дерев'яні кілки, прив'язали до них мучеників і обливали киплячою смолою, рвали їх тіла залізними гаками і посипали рани сумішшю гірчиці, солі і оцту.
Вранці наступного дня Євтропія і Клеоніка розіп'яли, а Василіска відправили в Комани, де певний час тримали в темниці.
В одну з ночей Василіскові уві сні явився Господь і передбачив йому мученицьку смерть у Команах.
Святий Василіск попросив варту відпустити його на батьківщину, щоб попрощатися з рідними. Його відпустили, так як поважали за святість життя і чудеса.
Прийшовши додому, святий Василіск повідомив рідним, що бачиться з ними в останній раз, і переконував їх твердо стояти за віру.
Коли правитель дізнався про те, що Василіск перебуває на волі, то жорстоко покарав варту і послав за мучеником загін воїнів.
Зустрівши святого Василіска, помічник правителя надів на нього тяжкі ланцюги, а ноги взув у мідні чоботи з вбитими в підошви цвяхами, і відправив у Комани.
По дорозі воїни зайшли в хату відпочити й поїсти, а святого мученика Василіска прив'язали до сухого дерева. Стоячи в тяжких кайданах під розпеченим сонцем, святий молився Богу. Раптово почувся голос згори: «Не бійся, Я з тобою». Земля завагалася, і зі скелі забило джерело.
Вражені цим чудом, воїни звільнили мученика.
Зрештою, правитель, до якого в руки потрапив Василіск, у безсилій люті наказав відсікти святому голову, а його тіло кинути в річку.
Смерть мученика відбулася в 308 році.
Християни незабаром викупили святі мощі мученика і вночі таємно поховали на зораному полі.
Через деякий час на цьому місці була побудована церква в ім'я святого мученика Василіска, в яку згодом перенесли мощі.
Тропар
Страстотерпцы Господни, блаженна земля, напившаяся кровьми вашими, и свята селения, приимшая телеса ваша, в тризнищи бо врага победисте и Христа со дерзновением проповедасте: Того яко блага молите спастися, молимся, душам нашим.
