Святий Маврикій жив у кінці третього століття і служив воєначальником в Апамеї Сирійській.
Під час гонінь за часів імператора Галерія, язичницькі жерці донесли йому, що святий Маврикій поширює віру в Христа.
Святого Маврикія із сином і підпорядкованих йому воїнів привели на суд, де вони твердо безстрашно сповідували свою віру.
Тоді їх почали жорстоко бити, палити вогнем і мучити залізними гаками.
Юнака Фотіна, сина полководця Маврикія, стратили мечем прямо на очах батька.
Після цього, мучеників відвели на болотисте місце, де були цілі хмари комарів, та оводів, і прив'язали до дерев, обмазавши їх тіла медом.
Святі воїни протягом десяти днів терпіли укуси комах, спрагу й голод, поки правитель не наказав відрубати їм голови.
Імператор заборонив ховати тіла страждальців, але християни таємно вночі поховали чесні останки святих мучеників на місці їх жахливої смерті.
Тропар
Мученицы Твои, Господи, во страданиях своих венцы пришла нетленныя от Тебе, Бога нашего, имуще бо крепость Твою, мучителей низложиша, сокрушиша и демонов немощныя дерзости. Тех молитвами спаси души наша.
