Святитель Іоанн Золотоустий - великий вселенський учитель та ієрарх, помер в 407 році в місті Комани на шляху до місця заслання, засуджений завдяки інтригам імператриці Євдоксії за сміливе викриття пороків, що панували в Константинополі. Перенесення його чесних мощей із Коман у Константинополь відбулося в 438 році, через 30 років після смерті святителя, при синові Євдоксії імператорі Феодосії II (408-450).
Святитель Іоанн Златоуст користувався гарячою любов'ю й глибокою повагою народу, і скорбота про його смерть жила в серцях християн. Учень святителя Іоанна, святий Прокл, Патріарх Константинопольський (434-447), здійснюючи богослужіння в храмі Святої Софії, виголосив проповідь, в якій прославляв святителя Іоанна.
Присутні в храмі, глибоко зворушені словом святителя Прокла, не дали навіть йому закінчити проповідь та одностайно стали благати Патріарха клопотати перед імператором, щоб мощі святителя Іоанна були перенесені в Константинополь.
Імператор, переконаний святителем Проклом, дав згоду й наказав перенести мощі святителя Іоанна, але люди, яких він відправив, ніяк не могли підняти святі мощі до тих пір, поки імператор, не усвідомив свою помилку.
Він надіслав послання до святителя Іоанна, смиренно просячи в нього пробачення за себе і за свою матір Євдоксію. Послання зачитали біля гробу святителя Іоанна і після цього легко підняли мощі, занесли їх на корабель і доставили в Константинополь.
Рака з мощами була поставлена в церкві святої мучениці Ірини. Патріарх відкрив труну: тіло святителя Іоанна виявилося нетлінним. Цар, припавши до труни зі сльозами, просив вибачення. Народ весь день і ніч не відходив від раки.
Вранці раку з мощами святителя було перенесено в церкву святих Апостолів. Народ вигукнув: "Прийми престол твій, отче!" Тоді Патріарх Прокл і клірики, які стояли біля раки, побачили, що святитель Іоанн відкрив уста і промовив: "Мир усім".
В ІХ столітті на честь перенесення мощів святителя Іоанна Златоуста були написані церковні співи.
Тропар
Уст твоих, якоже светлость огня возсиявши, благодать вселенную просвети: не сребролюбия мирови сокровища сниска, высоту нам смиренномудрия показа. Но твоими словесы наказуя, отче Иоанне Златоусте, моли Слова, Христа Бога, спастися душам нашим.
