Майбутній митрополит народився 1 січня 1848 року в Тамбовської губернії. Початкову освіту хлопець отримав у тамбовських духовних школах.
У 1874 році юнак закінчив Київську духовну академію. Тут же він починає свою письменницьку й перекладацьку діяльність: перекладає із західноєвропейських мов філософів і богословів.
У 1882 році молодий чоловік стає священиком, у 1886 році трагічна загибель дружини та малолітньої дитини спонукає отця Володимира прийняти чернечий постриг.
19 лютого 1891 року він стає єпископом Самарським. Всеросійську популярність принесла його діяльність під час епідемії холери, що охопила Поволжя.
При його сприянні влаштовувалися безкоштовні їдальні для голодуючих. На холерних кладовищах він здійснював панахиди за покійних, безбоязно відвідував холерні бараки в місцях, охоплених епідемією.
18 жовтня 1892 року в сані архієпископа він очолює Грузинський екзархат.
21 лютого 1898 року возведений у сан митрополита з призначенням на Московську кафедру.
23 листопада 1912 року преосвященний стає митрополитом Петроградським і Ладозьким головним членом Святішого Синоду Російської Православної Церкви.
У листопаді 1915 року владика Володимир був переведений у Київ, охоплений передреволюційними хитаннями.
25 січня 1918 року озброєні червоногвардійці ввірвалися в покої митрополита і після знущань, вивели його через економічні ворота за стіни Лаври, де й розстріляли.
У 1992 році з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира чесні мощі святителя були відкриті і знаходяться в Дальніх печерах Свято-Успенської Києво-Печерської лаври.
Рішенням Архієрейського собору РПЦ митрополит Київський і Галицький Володимир (Богоявленський) був причислений до лику святих.
Тропар
Веры православныя непорочный блюстителю и заповедей Христовых усердный исполнителю, священномучениче Владимире, Христа всем сердцем возлюбив, паству твою добре упасл еси, незлобиво мученическую смерть приял еси. Сего ради в вечней славе пребывая, моли спастися душам нашим.
