Блаженна Ксенія народилася в першій половині XVIII століття, приблизно між 1719 і 1730 роками. Її батька звали Григорієм, а ім'я матері невідомо. По досягненні повноліття Ксенія Григорівна поєдналася шлюбом з придворним півчим - Андрієм Федоровичем Петровим, і жила з чоловіком, який досяг чину полковника в Санкт-Петербурзі.
Після раптової кончини чоловіка двадцятишестирічна Ксенія вибрала для себе важкий шлях юродства, добровільного божевілля заради Христа. Вона пожертвувала свій будинок у приході Матфієвській церкві одній зі своїх знайомих, переодяглася в одяг чоловіка, відгукувалася тільки на його ім'я і говорила, що він живий, а Ксенія померла.
Якогось певного місця проживання Ксенія не мала. Здебільшого вона цілий день бродила по Петербурзькій стороні і по перевазі в районі парафії церкви святого Апостола Матфія, де в той час жили в маленьких дерев'яних будиночках небагаті люди.
Блукаючи цілими днями брудними немощеним вулицям Петербурга, Ксенія зрідка заходила до своїх знайомих, обідала в них, розмовляла, а потім знову відправлялася мандрувати. Де вона проводила ночі, довгий час залишалося невідомим. Цим зацікавилися не тільки жителі міста, але й місцева поліція.
Вирішено було довідатися, де проводить ночі ця дивна жінка і чим вона займається. Виявилося, що Ксенія, незважаючи ні на яку пору року і погоду, йшла на ніч у поле і тут у колінопреклонній молитві простоювала до самого світанку, поперемінно роблячи земні поклони на чотири сторони.
На сімдесят первому році земного життя вона заснула сном праведниці. Тіло її було поховано на Смоленському кладовищі.
Після багаторічного народного шанування блаженна Ксенія Петербурзька була зарахована до лику святих у 1988 році на Помісному Соборі Руської Православної церкви.
Тропар
Нищету Христову возлюбивши, безсмертныя трапезы ныне наслаждаешися, безумием мнимым безумие мира обличивши, смирением крестным силу Божию восприяла еси, сего ради дар чудодейственныя помощи стяжавшая, Ксение блаженная, моли Христа Бога избавитися нам от всякаго зла покаянием.
