Про ранні роки преподобного Максима Сповідника відомо небагато. Юнак отримав гарну освіту і деякий час був особистим секретарем імператора Іраклія. Тим не менш, життя чиновника в столиці його обтяжувало і він подав у відставку, після чого відразу ж відправився в Хризопольський монастир, а потім перебрався в монастир святого Георгія в Кізіку, де прожив до 626 року. Тут були написані його перші роботи, які принесли йому популярність.
Рятуючись від навали персів він, у числі інших біженців виявився в Карфагені, на території сучасної Північної Африки, де і включився в боротьбу з єрессю монофелітства.
В 645 році там відбувся його знаменитий диспут з патріархом Константинополя Пірром. Після перемоги на ньому, він відправився в Рим, де став одним з ініціаторів і богословських експертів Латеранського Собору 649 року. Цією подією він вступив у конфлікт із владою і був разом з папою Мартіном заарештований 653-му, за іншими джерелами 655 році.
У 656 році преподобний Максим постав перед судом. Після нього він неодноразово пересилається з одного місця позбавлення волі в інше. Нарешті, у 662 році його знову привезли в Константинополь, де відбулося ще одне судове засідання. Засудивши його безкомпромісну боротьбу з монофелітством, влада засудила його до відсікання язика та правої руки і заслали на Кавказ.
Через деякий час святий Максим помер у фортеці Схимарис. Існує грузинський переказ, який вказує на точне місце його смерті і поховання, для його перевірки була направлена експедиція в 1915-1916 роках, але матеріали її роботи були загублені в ході революції 1917 року і громадянської війни.
Тропар
Православия наставниче, благочестия учителю и чистоты, вселенныя светильниче, монашествующих Богодухновенное удобрение, Максиме премудре, ученьми твоими вся просветил еси, цевнице духовная, моли Христа Бога спастися душам нашим.
