Згідно з Євангелієм від Матвія, цар Ірод, дізнавшись від волхвів про народження Христа, щоб усунути потенційного претендента на свій трон наказав убити всіх Вифлеємських немовлят чоловічої статі, які народилися близько часу народження Ісуса.
«Тоді Ірод, побачивши себе осміяним волхвами, дуже розгнівався, і послав повбивати усіх немовлят у Вифлеємі і в усіх околицях його, від двох років і нижче, відповідно до часу, по який вивідав у волхвів».
Християни згадують святих немовлят як мучеників, вважаючи, що всякий, хто був убитий з ненависті до Христа, повинен розглядатися як мученик, навіть якщо він не підозрював про сенс того, що відбувається.
День пам'яті святих невинно убієнних немовлят починаючи з V століття стала святкувати Константинопольська церква, а потім і решта християнських церков. Мощам святих невинно убієнних немовлят поклонялися в трьох головних центрах східного християнства - Константинополі, Антіохії та Олександрії.
Нетлінні останки одного з немовлят були передані в дар римським єпископам, а пізніше Папа Римський Стефан II передав їх французькому королю Піпін Короткому. У 770 році Карл Великий помістив їх у монастирі в Брантома (Франція), і з тих пір сюди здійснюються масові паломництва віруючих.
Під час Французької революції мощі сховали в одній з печер на території монастиря, а після закінчення Наполеонівських воєн знову помістили в монастирську церкву, де вони й перебувають донині.
