Перший архієпископ Казанський, святитель Гурій, походив з дворянського роду, представники якого проживали в містечку Радонеж. При хрещенні хлопчика назвали Григорієм.
Коли Гриць був ще юнаком, він вступив на службу до князя Івана Пенькова. Останній був настільки задоволений, що доручив хлопцеві управляти всім будинком, але, як завжди, не обійшлося тут без заздрісників. Григорія обмовили, ніби він знаходиться в злочинному зв'язку із самою княгинею.
Князь Пеньков наказав посадити юнака в яму, яку вирили як раз з цієї нагоди. У ній і просидів Гриць цілих два роки, поки двері дивним чином не відкрилися.
Розцінивши несподіване звільнення, як знак згори, Григорій вирішив присвятити життя Богові, а тому відправився в монастир преподобного Йосифа Волоколамського. Тут він прийняв чернечий чин, отримав ім'я Гурій і незабаром був поставлений ігуменом монастиря. Незабаром його перевели в Селіжаров монастир, а в 1555 році хиротонісали в архієпископа новоствореної Казанської єпархії.
Владика Гурій не сидів склавши руки: було влаштовано два училищних монастиря для навчання дітей християн і язичників. Крім того, під особистим наглядом архіпастиря побудували кам'яний Свято-Благовіщенський кафедральний собор.
Святитель помер у грудні 1563 року, прийнявши схиму за два дні до смерті.
Його мощі були відкриті в 1595 році і знаходяться в Казанському кафедральному соборі.
Тропар
Правило веры и образ целомудрия, учителя добрых дел и наставника спасения даде тя Господь новопросвещенному граду Казани, в немже приобрел еси новыя от язык люди и привел еси я Христови. Сего ради в память твою радостно сошедшеся, честне празднуем святое твое успение, ты же, отче наш, святителю Христов Гурие, моли Христа Бога спастися душам нашим.
