Преподобний Афанасій, затворник Печерський, був сучасником архімандрита Києво-Печерського монастиря преподобного Полікарпа.
Преподобний Афанасій довго й тяжко хворів. Коли він помер, браття приготувала його до поховання. На третій день ігумен з братією прийшли ховати його, але вони побачили, що померлий ожив, сидить і плаче.
На всі питання він відповідав тільки так: "Рятуйтеся, майте у всьому послух до ігумена, кайтеся щогодини, моліться Господу нашому Ісусу Христу, Пречистій Його Матері і преподобним Антонію і Феодосію, щоб добре закінчити життя своє тут. Більше не питайте".
Після цього він дванадцять років жив у затворі в печері і увесь цей час не сказав нікому жодного слова, плакав день і ніч, їв через день хліб і пив воду. І тільки перед смертю він зібрав братію повторив раніше сказані ним слова, а потім мирно відійшов до Господа.
Преподобний Афанасій був покладений в Антонієвій печері.
Тропар
Блаженство плачущих получити желая, день и нощь непрестанно плакал еси, имея во уме час Судный, тем по кончине твоей обрел еси утешение на Небеси, преподобне Афанасие. Подаждь и нам плакатися зде грехов наших выну, яко да плача безконечнаго избывше, тамо приимем вечное утешение.
