Петро народився і виріс в Олександрії, його вихователем був олександрійський єпископ Феона. Отримавши гарну освіту, Петро протягом п'яти років керував Олександрійською богословською школою. У 300 році після Феони він очолював Олександрійську церкву.
У період гонінь імператорів Діоклетіана і Максиміана святитель залишив місто і мандрував імперією. Після свого повернення в Олександрію, він написав «Слово про покаяння», адресоване християнам, які йшли на різні хитрощі, щоб уникнути мук.
Архієпископ Петро був сучасником ересіарха Арія, якого він прокляв і відлучив від церкви. У 311 році Петро був арештований і посаджений у в'язницю.
Арешт Петра і рішення про його страту спровокували народні хвилювання. Щоб уникнути страждань своїх прихильників, Петро попросив вночі розібрати задню стіну в'язниці і таким чином вивести його на страту.
Трибун з воїнами здивувалися мужності святого, який сам ішов на смерть. Вони взяли святителя і привели на те місце, де колись святий апостол Марк прийняв мученицьку смерть. Саме там святитель Петро і був обезголовлений.
Тропар
От вышняго суда Христова предстательствова стаду, на пажитех благожизненных упасл еси всемудрыми твоими догматы, отгнав Ария, яко волка некроткаго, вшедшаго в них безбожными учении. Темже и душу твою положил еси за них, пастырь нареклся еси, яко рече Господь, иерарше Петре блаженне, моли Христа Бога грехов оставление даровати чтущим любовию святую память твою.
