Блаженний Максим, заради Христа юродивий, жив у Москві. Про його батьків, час і місце народження нічого не відомо.
Святий Максим обрав для себе один з найважчих і тернистих шляхів до спасіння, добровільно прийнявши на себе личину юродивого заради Христа.
Влітку і взимку Максим ходив майже зовсім оголеним, переносячи з молитвою і жар, і холод. Він говорив: "Хоч і люта зима, але солодкий рай".
Русь дуже любила своїх юродивих, цінувала їхнє глибоке смирення, прислухалася до їхньої мудрості, висловленої дохідливо і афористично народною мовою прислів'їв.
Блаженний Максим жив у важкі для російського народу часи. Татарські набіги, посухи, епідемії руйнували і знищували людей.
Святий говорив знедоленим: "Не все так як ми хочемо, іноді й навпаки... За справу поб'ють, повинися, та нижче вклонися; не плач битий, плач небитий; потерпімо, і ми люди будемо; поволі і сирі дрова загоряються; за терпіння дасть Бог спасіння".
Помер блаженний Максим у листопаді 1434 року і був похований у церкві святих князів Бориса та Гліба. Біля мощей святого угодника Божого стали відбуватися чудесні зцілення.
У 1547 році в серпні були знайдені нетлінними мощі блаженного Максима. Церква Бориса і Гліба, в огорожі якої був похований святий, згоріла в 1568 році. На її місці була побудована нова церква, яку освятили в ім'я святого Максима, заради Христа юродивого.
У цьому храмі були покладені чесні мощі святого Максима.
Тропар
Наготою телесною и терпением обнажил еси вражия коварствия, обличая неподобное его деяние, зельне стражда солнечный вар и нуждныя великия студени, мраза и огня не чул еси, Божиею помощию покрываемь, Максиме премудре, с верою творящих память твою честно и усердно притекающих к мощем твоим моли избавитися от бед и падения избежати.
