Преподобний Маркіян жив у четвертому столітті. Після того, як він пішов у пустелю, святий багато років провів на самоті в молитві й суворому пості.
Побудувавши собі маленьку келію, він закрився в ній і ніколи не запалював свічки, коли ночами здійснював молитовне правило по псалтирі, бо Господь висвітлював келію Божественним Світлом.
Через деякий час преподобний прийняв двох учнів, які оселилися поруч з ним, але як і раніше перебував у затворі. Антіохійський Патріарх Флавіан та інші єпископи просили преподобного залишити своє суворе усамітнення, але преподобний не погодився.
Не покидаючи своєї келії, він повчав усіх, хто приходив до нього за порадою.
Перед смертю преподобний Маркіян заповідав своєму учневі Євсевію поховати його таємно, вдалині від келії, щоб уникнути посмертної слави і не допустити спорів між охочими мати його останки в довколишніх храмах.
Преподобний Маркіян помер в 388 році.
