Апостол Яків, брат Господній син праведного Йосипа Обручника. З дитячих років Яків був назореєм, тобто людиною, особливо присвяченою Богові. Назореї давали обітницю дотримання безшлюбності, утримання від вина, не їли м'ясної їжі, не стригли волосся. Обітниця назорейства означала життя чисте й святе, яке колись було заповідано Господом всьому Ізраїлю. Коли Спаситель почав навчати народ про Царство Боже, святий Яків увірував у Христа і став Його апостолом.
За богоугодне життя його обрали першим єпископом Єрусалимської Церкви. Святий Яків головував на Апостольському Соборі в Єрусалимі і його слово було вирішальним. За тридцять років єпископства апостол навернув багатьох юдеїв до християнства.
Незадоволені цим книжники і фарисеї задумали вбити святого Якова. Звівши святителя на дах храму, вони наказали, щоб він відрікся від Спасителя світу. Але святий апостол почав голосно свідчити, що Христос є Істинний Месія. Тоді юдеї зіштовхнули праведника вниз. Святий помер не відразу, але, зібравши останні сили, молився Господу за своїх ворогів, які в цей час добивали його камінням. Мученицька кончина святителя Якова сталася близько 63 року.
Святий апостол Яків написав Божественну літургію, яка лягла в основу літургій, складених святителями Василієм Великим і Іоанном Златоустом. Церква зберегла Послання апостола, яке під його ім'ям включено до книги Священного Писання Нового Завіту.
Тропар
Яко Господень ученик восприял еси, праведне, Евангелие, яко мученик имаши еже неописанное, дерзновение яко брат Божий, еже молитися яко иерарх: моли Христа Бога спастися душам нашим.
