Преподобний Микола Святоша, в миру Святослав, князь Чернігівський, був правнуком великого князя Ярослава Мудрого і сином князя Давида Святославича Чернігівського. Святоша був Луцьким князем, мав дружину і дітей.
17 лютого 1106 року святий князь, залишивши родину, прийняв постриг у Києво-Печерській обителі. Тут Микола-Святоша з великим смиренням проходив послух: три роки працював у поварні, для якої рубав дрова і носив воду, наступні три роки був наглядачем при монастирських дверях. Біля своєї келії святий розвів сад. На свої кошти він побудував у монастирі храм Святої Трійці і лікарняну церкву в ім'я святителя Миколая, свого небесного покровителя.
Преподобний Микола був першим з російських князів, які прийняли чернецтво. Він терпляче переносив закиди своїх братів за рішучість вести життя мовчазного послушника. Лікар преподобного, Петро, доводив князю-подвижнику, що такий послух зашкодить його здоров'ю. Але раптово лікар сам захворів і зцілився лише за молитвами преподобного Миколи. Тоді Петро постригся в ченці.
Пройшовши різні послухи, преподобний Микола наклав на себе обітницю безмовності. Коли святий отримував гроші, то вживав їх на прикрашення храму, на купівлю книг (бо любив книжкове читання) або роздавав убогим.
Святий Микола був старанним миротворцем. В 1142 році він примирив чернігівських князів з великим князем Всеволодом. Незабаром після смерті святого тяжко захворів його рідний брат князь Ізяслав. Ігумен обителі послав хворому волосяницю, одяг з грубої вовни, преподобного. Ізяслав надів її і зцілився.
Тропар
Отечество и славу княжения твоего оставил, Князю смирения, Христови, усердно последовал еси, преподобне отче наш Николо; тем приял еси от Него вечное царство и славу на Небеси, идеже ликуя, поминай нас чтущих память твою верно.
