Преподобний Мартиніан Білозерський, у миру Михайло, народився в 1370 році в селі Березники, недалеко від Кирилова монастиря. У тринадцять років він залишив своїх батьків і таємно прийшов до преподобного Кирила Білозерського, про якого йому багато розповідали, як про великого подвижника.
Юний Мартиніан став ревно наслідувати свого вчителя, у якого був у цілковитому послусі. У монастирі він навчився грамоті й займався переписуванням книг.
З часом Мартиніан був висвячений у сан ієродиякона, а потім у сан ієромонаха. Після смерті преподобного Кирила блаженний Мартиніан усамітнився на безлюдному острові, розташованому на озері Вожі. Поступово навколо нього зібралося кілька ченців.
Преподобний Мартиніан побудував для них храм Преображення Господнього і увів чернецький устав. Поступаючись наполегливим проханням братії Ферапонтового монастиря, він погодився стати ігуменом цієї обителі і привів її у квітучий стан.
Преподобний Мартиніан надав духовну підтримку великому князю Василю Васильовичу Темному у важкий для нього час, коли на московський престол неправедно претендував його двоюрідний брат Дмитро Шемяка.
Пізніше, за наполяганнями великого князя, преподобний прийняв на себе управління обителлю Преподобного Сергія Радонезького. В 1455 році преподобний Мартиніан знову повернувся у Ферапонтів монастир.
Останні роки життя він важко хворів, не міг ходити, і братія носила його в храм.
Помер преподобний у віці 85 років. Мощі його були відкриті в 1514 році.
Тропар
От юности, отче, избран и возлюблен был еси Господом Богом, Иже, провидя доброе твое произволение, научи тя прийти к преподобному угоднику Своему, Кириллу всеблаженному, от негоже наставлен быв на путь спасения, в страсе Божий и чистоте душевней, в благоговении же и непрестанных к Богу молитвах житие твое непорочно прешел еси, и ныне, со дерзновением предстоя на Небесех Престолу Христову, отче Мартиниане всеблаженне, не престай моля Христа Бога спасти и помиловати души наша.
