Святий Никандр народився 24 липня 1507 року в сім'ї селян Пилипа і Анастасії на Псковщині і в хрещенні отримав ім'я Никон.
Никон завжди носив простий одяг, любив духовну вбогість та чистоту серця. Юнак прагнув навчитися грамоті, щоб самому читати Божественне Писання.
У сімнадцятирічному віці він переконав матір частково роздати маєток убогим, а частину пожертвувати в церкві Божі, щоб піти в монастир. Прийшовши в одну з жіночих обителей, Анастасія прийняла там постриг і невдовзі відійшла у вічне життя.
Тоді Никон відправився в місто Псков, відвідав усі церкви та монастирі, які там були, а також обійшов навколишні обителі. Нарешті він досяг тих місць, які були ознаменовані подвигами святих Євфросина і Сави.
Керований Святим Духом, Никон повернувся до Пскова, де зустрів чоловіка на ім'я Пилип, котрий прийняв його у свій будинок для роботи. Він бачив величезне бажання Никона розуміти Святе Письмо, тому і віддав його навчатися до диякона, який славився своїми знаннями та мудрістю.
Чернечий постриг він прийняв у Крипецькому монастирі. Проте надовго святий там не затримався. Майже піввіку свого життя преподобний Никандр присвятив пустельножительству.
Укріпивши свій дух працею, постом та молитвою, святий не боявся ні труднощів, ні розбійників, ані лютих звірів. На благодатному місці подвигу преподобного Никандра в 1584-му році було створено обитель, яку стали називати Никандровою пустинню.
У 1686 році за розпорядженням патріарха Іоакима, внаслідок слуху про його чудеса, мощі преподобного були оглянуті і знайдені нетлінними.
Тропар
Яко лучу тя солнечную Христос показа, преподобне, сияеши бо в земли Российстей чудес благодатию, и отгонявши тму страстей же и скорбей, от приходящих к тебе с верою: темже почитаем твою память, Никандре отче наш, и вопием ти: радуйся пустынножителей красото, и стране нашей похвала и утверждение.
