Священномученик Кипріан був єпископом у Північній Африці, у Карфагені, і жив у першій половині 3 століття. Він був сином багатого сенатора, знаменитим ученим і до 40 років слідував язичницьким віруванням.
Зацікавившись християнством, він познайомився з творами апологета пресвітера Тертулліана. Згодом святитель писав, що йому здавалося неможливим тоді при його навичках досягти обіцяного Спасителем відродження.
Знайомство з карфагенським священиком Цецилієм привело Кипріяна до віри Христової і прийняття хрещення, після чого він зовсім змінив своє життя. Через рік після хрещення він прийняв священицький сан, а по смерті карфагенского єпископа Доната був висвячений в єпископа. Святитель насамперед зайнявся церковним благоустроєм та викоріненням пороків у середовищі кліриків і пастви.
Гоніння імператора Декія, про який святителю було відкрито в сонному баченні, змусило його втекти.
По відношенню до відпалих від віри святитель Кипріан був поблажливим суддею, втішаючи їх надією на прощення і єднання з Церквою за умови серцевого покаяння.
В 252 році в Карфагені була страшна епідемія, і в цей час святитель явився воістину Ангелом Боронителем не тільки для християн, а й для язичників, втішаючи вмираючих і приносячи із собою всюди мир. Власним прикладом він переконував християн надавати допомогу страждаючим від епідемії.
В 257 році, у гоніння Валеріана, святитель Кипріан був заарештований. Перебуваючи у вигнанні, святитель писав багато листів і книг. За власним бажанням він повернувся в Карфаген.
Через рік на суді святитель Кипріан спокійно і твердо відмовився принести жертву ідолам і був засуджений до усічення мечем. Мученицька смерть святого послідувала в 258 році. Святитель Кипріан Карфагенський залишив для Церкви дорогоцінний спадок: свої твори, у тому числі 80 листів.
