12 вересня Церква вшановує пам'ять святих Олександра, Іоанна і Павла - патріархів Константинопольських.
Святий Олександр спочатку був священиком при Митрофані, єпископі Константинопольському; після його смерті заступив на його місце і був призначений патріархом. Він був присутній на I Вселенському соборі. Під час правління Константинопольською церквою йому доводилося боротися з аріанами і язичниками-філософами, хоча сам він і не мав філософської освіти. По молитві святого Олександра був покараний єретик Арій. Арій погодився вступити в спілкування з християнами, як би змінивши свої переконання. Святий Олександр, передбачаючи вдавання єретика, не погоджувався прийняти його в церковне спілкування. Імператор Костянтин наполіг, і призначений був день для прийняття Арія. Усю ніч святий Олександр молився Богу, щоб Він або взяв його душу, або не допустив єретика до цього. Настав ранок; Арій урочисто йшов до церкви, але раптом відчув себе недобре і незабаром помер. Святий Олександр помер в 340 році.
Іоанн був сином бідних батьків. Він жив у одного інока-подвижника, трудячись разом з ним. Патріарх Євтихій, дізнавшись про таке життя Іоанна, висвятив його в диякони Константинопольської церкви. За свою особливу стриманість Іоанн скоро отримав назву постника. Дізнавшись про своє обрання в патріархи він хотів врятуватися від високого призначення втечею, але був утриманий небесним видінням. Крім подвигу постування, святий Іоанн відрізнявся щедрістю до бідних. Він помер в 595 році.
Святий Павло, родом кіпріот, був поставлений у патріархи за правління імператора-іконоборця Костянтина V Копронима. Він був людиною доброчесною і благочестивою, але боязкою. Павло бачив, що багатьох християн піддають мукам за іконошанування, але приховував свої пргляди і спілкувався з іконоборцями. Після смерті Копронима він хотів було відновити іконошанування, але не міг знайти собі помічників, бо іконоборство було ще в силі. Розуміючи, що він не може принести користі для Церкви, святий Павло вирішив залишити патріарший престол і пішов у монастир, де й помер схимником в 784 році.
