Матрона Дмитрівна Никонова народилася в 1881 році в селі Себіно Тульської губернії.
У сім'ї Матрона була четвертою дитиною. Спочатку немолоді батьки хотіли залишити сліпу дочку в притулку. Але мати передумала — після того, як їй приснився дивний сон: білий птах надзвичайної краси, але сліпий, сів на її грудях.
Житіє повідомляє, що вже з 8 років Матрона мала міцну віру і володіла здатністю зцілювати хворих і передбачати майбутнє.
У 18 років у дівчини віднялися ноги.
У молодості свята Матрона, завдяки дочці місцевого поміщика Янькова, побувала в Києво-Печерській Лаврі, Троїце-Сергієвій Лаврі, у Санкт-Петербурзі, інших містах і святих місцях Росії.
В 1899 році в Кронштадтському соборі Матрона зустріла святого праведного Іоанна Кронштадського.
Після революції 1917 року Матрона і її подруга Лідія Янькова залишилися без даху над головою і пішли шукати роботу і їжу в місті.
Приблизно в 1925 році Матрона перебралася до Москви. Жила де доведеться — у друзів і знайомих.
У 1942-1949 роках блаженна Матрона жила в Москві, у старовинному дерев'яному особняку на Арбаті.
Згідно житію, Матрона передбачила свою смерть за три дні, продовжуючи приймати людей у свої останні дні.
Померла свята Матрона Московська в Сходні 2 травня 1952 року.
Поховання блаженної Матрони відбулося 4 травня, у неділю святих Жон-мироносиць, при великому скупченні віруючих.
У ніч на 8 березня 1998 року з благословення Патріарха Олексія II в присутності митрополита Арсенія, вікарія Московської єпархії, з братією поховання було розкрито і мощі святої Матрони знайдені.
Спочатку останки доставлені в московський Данилов монастир, потім перенесені в Покровський храм на території Покровського монастиря і поміщені в срібну гробницю, до якої відкрито щоденний доступ паломників.
2 травня 1999 року Матрона канонізована як місцевошанована московська свята.
У жовтні 2004 року відбулася загальноцерковна канонізація.
В октябре 2004 года состоялась общецерковная канонизация.
Тропар
Богом умудренную блаженную старицу Матрону, земли Тульския процветение и града Москвы преславное украшение, восхвалим днесь, вернии. Сия бо, света дневнаго не познавши, светом Христовым просветися и даром прозрения и исцеления обогатися. Пресельница же и странница на земли бывши, ныне в чертозех Небесных Престолу Божию предстоит и молится о душах наших.
"УНІАН-Релігії"
Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.
