Святі мучениці Агапія, Ірина і Хіонія були рідними сестрами і жили на рубежі III і IV століть поблизу італійського міста Аквілєї.
Вони залишилися сиротами в юному віці.
Дівчата вели благочестиве християнське життя і відхиляли залицяння численних женихів.
Їхнім духовним керівником був священик Зінон. Йому було відкрито в сонному видінні, що найближчим часом він помре, а святих дів заберуть на муку.
Таке саме одкровення було великомучениці Анастасії, яка також перебувала в Аквілеї.
Великомучениця Анастасія поспішила до сестер і переконувала їх мужньо постояти за Христа.
Незабаром священик Зінон помер, а дівчата були схоплені і відправлені на суд до імператора Діоклетіана.
Побачивши юних прекрасних сестер, імператор запропонував їм відректися від Христа і обіцяв знайти знатних женихів зі своєї свити.
Але святі сестри відповідали, що мають одного Небесного Нареченого - Христа, за віру в Якого готові постраждати.
За наказом Діоклетіана, який вирушив у Македонію, туди були відвезені і святі сестри, де їх віддали на суд місцевому правителю.
Дукліцій, так звали правителя, нічого не зміг добитися і тому дівчат передали судді Сисинію.
Він наказав спалити святих Агапію і Хіонію.
Після того, як вогонь ущух, виявилося, що їх тіла і одяг не були знищені полум'ям, а обличчя були прекрасні і спокійні.
Молодшу сестру Ірину почали лякати тим, що віддадуть у публічний будинок.
Сисиній віддав наказ солдатам відвести дівчину в зазначене місце.
По дорозі конвоїрам з'явилися два ангели у вигляді світлих воїнів, які передали їм новий наказ: відвести Ірину на високу гору і залишити там.
Виконавши доручення, вони доповіли про це правителю - Сисиній лютував.
Прийшовши до гори із загоном солдатів, він побачив Ірину на неприступній вершині.
Тоді один з його воїнів поранив святу стрілою.
Помолившись, мучениця Ірина лягла на землю та померла за день до Великодня 304 року.
Пізніше свята великомучениця Анастасія дізналася про смерть святих сестер і з честю поховала їх тіла.
Тропар
Агницы словесныя, Агнцу и Пастырю приведостеся мучением ко Христу, течение скончавше, и веру соблюдше. Темже днесь радостною душею совершаем, досточуднии, святую вашу память, Христа величающе.
"УНІАН-Релігії"
Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.
