Ікона Божої Матері «Нев'янучий Цвіт» є одним із шанованих образів Богоматері. Його створення відносять до XVII століття на святій горі Афон, за іншими ж джерелами, місцем створення є Константинополь.
Літературною основою образу є тексти візантійських акафістів, в яких Діва Марія, як і Христос, порівнюється з нев'янучими квітами.
Художній елемент сформувався під впливом західної традиції іконографії.
Ікони «Богоматір Нев'янучий Цвіт» надзвичайно різноманітні, що характерно для іконографії пізнього походження. При цьому в них є одна обов'язкова деталь - квіти, які поміщені у вазонах або сплетені в гірлянди, прикрашають розквітлі жезли або виконують функцію постаменту, на якому зображені Христос і Богоматір.
У народі існує повір'я, що дана ікона Пресвятої Богородиці допомагає дівчатам і жінкам зберігати красу й молодість.
Так само Богородиця Нев'янучий Цвіт допомагає в правильному виборі чоловіка або дружини. Чиста й полум'яна молитва перед цією іконою допомагає в розв'язанні складних сімейних проблем.
Тропар
Радуйся, Богоневесто, жезле тайный, Цвет Неувядаемый процветший, радуйся, Владычице, Еюже радости наполняемся и жизнь наследствуем.
"УНІАН-Релігії"
Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.
