У IX столітті під час царювання імператора Феофіла з метою врятувати ікону від іконоборців образ Пресвятої Богородиці був опущений в море жінкою, яка жила біля міста Нікея.
Через два століття ченці грузинського Іверського монастиря на Афоні побачили в морі ікону, підтримувану вогненним стовпом.
Згідно з церковним переказом, перше явище ікони в море ченцям Афонського монастиря відбулося у вівторок Світлої седмиці.
Преподобний Гавриїл Святогорець, одержавши уві сні вказівку від Богородиці, пішки відправився по воді і приніс ікону в кафолікон, тобто головний храм обителі, але вранці вона була виявлена над воротами монастиря.
Переказ повідомляє, що так повторилося кілька разів, тому ікону залишили біля воріт і назвали Вратарницею або Привратницею, а від імені обителі - Іверський монастир - вона отримала найменування Іверської.
Спочатку ікона знаходилася зовні, в кіоті безпосередньо над входом, однак пізніше був побудований спеціальний невеликий храм всередині монастиря, ліворуч від воріт, в якому вона перебуває і сьогодні.
Тропар
От святыя иконы Твоея, о Владычице Богородице, исцеления и цельбы подаются обильно с верою и любовию приходящим к ней. Тако и мою немощь посети и душу мою помилуй, Благая, и тело исцели благодатию Твоею, Пречистая.
"УНІАН-Релігії"
Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.
