У суботу шостого тижня Великого посту Православна Церква згадує Восресіння Лазаря, так звана «Лазарева субота».
Святий праведний Лазар, брат Марфи і Марії, жив у селищі Віфанія, недалеко від Єрусалиму.
Під час Свого земного життя Господь Ісус Христос часто відвідував дім Лазаря, якого дуже любив і називав Своїм другом, а коли Лазар помер і вже чотири дні пролежав у гробі, Господь воскресив його з мертвих.
Багато юдеїв, почувши про це, приходили до Віфанії і, упевнившись у дійсності цього найбільшого дива, ставали послідовниками Христа. За це первосвященики хотіли вбити Лазаря.
Праведний Лазар згадується у Святому Євангелії ще один раз: коли за 6 днів до Великодня Господь знову прийшов до Віфанії, там був і Лазар.
Після воскресіння святий Лазар жив ще 30 років, був єпископом на острові Кіпр, де поширював християнство, і там мирно спочив.
Святі мощі єпископа Лазаря були знайдені в Китії.
Вони лежали в мармуровому ковчезі, на якому було написано: «Лазар Чотириденний, друг Христовий».
Візантійський імператор Лев Мудрий наказав у 898 році перенести мощі Лазаря в Константинополь і покласти в храмі в ім'я праведного Лазаря.
Тропар
Яко велико сокровище и богатство некрадомо к нам прииде из Кипра, Лазаре, Промыслом всех Бога, повелением царя благочестива, подая чтущим тя исцеления даром, избавляя от бед и от всякаго вреда, верою взывающих ти: спаси всех молитвами своими, Лазаре отче наш.
"УНІАН-Релігії"
Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.
