Святитель народився в 1296 році в Константинополі, у сім'ї сенатора Костянтина при імператорі Андронике II.
Юнак отримав хорошу освіту, живучи, фактично, при дворі. Одним з його вчителів був Феодор Метохіт, знаменитий придворний вчений. Вважається, що талант до філософії Григорій Палама показав ще в юності, прочитавши в сімнадцятирічному віці лекцію про логіку Арістотеля перед імператором.
У віці 20 років він покинув палац і пішов на Афон, де віддався подвижницькому життю під керівництвом препоподобных Никодима і Никифора.
У 1325 році він був змушений тікати від турецьких нападів. У Фесалоніках Григорій прийняв священицький сан і заснував неподалік від Берії чернечу громаду, де, поряд із загальними службами, практикувалася постійна, тобто безперервна молитва.
В 1331 році він повертається на Афон до обителі святого Сави. Однак його усамітнення було перервано знаменитими суперечками з Варлаамом Калабрійцем, Григорієм Акиндіном і Никифором Григорою. Полеміка відбувалася на тлі громадянської війни між Іоанном Кантакузином і Іоанном Палеологом.
Після воцаріння Кантакузина Григорій Палама незабаром обирається архієпископом Солунів.
У 1359 році, за іншим датуванняя 1357, він помер у віці 63 років від хвороби.
Його прославлення було звершено в 1368 році, менш ніж через десять років після смерті, що буває досить рідко.
Тропар
Православия светильниче, Церкве утверждение и учителю, монахов доброто, богословов поборниче непреоборимый, Григорие чудотворче, Фессалонитская похвало, проповедниче благодати, молися выну спастися душам нашим.
"УНІАН-Релігії"
Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.
