Походження (винесення) Чесних Древ Животворящого Хреста Господнього (Медовий Спас) святкує Православна Церква у вівторок 14 серпня.
Піст, присвячений приготуванню до свята Успіння Пресвятої Богородиці, починається 14-го (1-го за старим стилем) серпня святом Походження (винесення) Чесних Древ Животворящого Хреста Господнього.
Слово «походження» може дещо збивати з пантелику, тому що мова йде не про походження Хреста, на якому був розп’ятий Спаситель, а про благочестивий звичай, що зародився в IX столітті — з першого дня серпня — місяця, який на півдні завжди був особливо щедрий на всілякі епідемії — урочисто виносити з царської скарбниці частину Хреста Господнього. Як пам’ятаємо із передання Церкви, Хрест Господній, одразу після віднайдення його царицею Єленою був розділений на дві частини, одну з яких залишили в Єрусалимі, а іншу відправили до Константинополя. Цю другу частину і покладали з великими урочистостями на престолі Софійського собору.
Потім, як засвідчується в грецькому часослові 1897 року, впродовж першої половини серпня, аж до самого свята Успіння, цю частину рятівного Древа носили Хресними ходами вулицями Константинополя, молячись про позбавлення від хвороб і пропонуючи для поклоніння людям.
На Русі свято з’явилося з поширенням Єрусалимського уставу в кінці XIV століття. У селах, де також відбувалося урочисте винесення хреста, навіть проходили Хресні ходи до водоймищ, відбувалися молебні та освячення води. По щирих молитвах віруючих Господь через Свою святиню багато разів зупиняв епідемії. Наслідуючи цю святу звичку, у цей день віряни освячують воду, мед, зілля (мак, соняшники, волошки та інші квіти) на духовну поживу, утіху й тілесну користь, молитовно вшановуючи Святий Хрест словами церковної служби: «Крест хранитель всея вселенныя, / Крест красота Церкве, / Крест царей держава, / Крест верных утверждение, / Крест Ангелов слава и демонов язва».
Тому цього дня в усіх православних храмах священики виносять з вівтаря напрестольний Хрест і служать водосвятний молебень, просячи в Бога милості, здоров’я і благословення для нашого народу.
Особливості богослужіння аналогічні особливостям служби Неділі Хрестопоклонної (3-й тиждень Великого посту) і Воздвиження Хреста Господнього (14 вересня).
У сучасній богослужбовій практиці Української Православної Церкви напередодні (тобто 13 серпня) увечері звершується вечірня й утреня служба. Перед вечірньою відбувається перенесення Хреста з жертовника на престол за чином, установленим для Хрестопоклонного Тижня. Якщо ж утреня відправляється зранку, то Хрест переноситься на престол після відпусту вечірної.
На утрені перед Великим славослів’ям настоятель одягає повне облачення. Під час Великого славослів’я, при співі Трисвятого, настоятель звершує кадіння престолу (тричі) і при співі «Святий Боже» в третій раз (похоронним розспівом) виносить Хрест на голові з воздухом північними дверима (іконостасу). Перед ним несуть два світильники. Зупинившись на амвоні, священик виголошує «Премудрість прости», потім при співі тропаря “Спаси, Господи, люди Твоя” покладає Хрест на аналой. Здійснюється триразове поклоніння (земні поклони) Хресту при співі «Кресту Твоєму поклоняемся, Владико, і Святое Воскресение Твое славим»; співаються особливі стихири, під час яких настоятель здійснює помазання народу єлеєм.
Відповідно до прийнятого зараз в УПЦ чину Мале освячення води 14 серпня відбувається до або після Літургії. За традицією, разом із освяченням води здійснюється освячення меду. Прийнятий для свята колір літургійних шат — фіолетовий (темно-червоний).
«Христос терпів і нам велів», — говорить народна мудрість. Хрест — символ любові, що спонукає до терпіння, а піст — період посиленого терпіння, зосередженого несення свого особистого хреста, яким душа очищується і рятується. Тому хрестоношення — суть посту як такого, незалежно від тривалості або зв’язку з тим чи іншим святом.
Таким чином, через освячення зілля, плодів, через поклоніння Чесному Хресту Православна Церква освячує весь матеріальний світ, відбуваються так би мовити містерії божественного «матеріалізму». Церковні молитви пронизують світ, живлять природу, а з нею радощі людської душі. Трава, дерева, світила, небо, ранок, вечір, весна і сніг через церковні Таїнства, чини та освячення часу благодаттю Святого Духа, разом з людиною долучаються до події спасіння та оновлення.
З Успінням Божої Матері образ Хреста пов’язаний двояко: по-перше, Пресвята Богородиця явила нам образ хрестоношення, починаючи з відповіді: «Се раба Господня, нехай буде мені згідно з словом твоїм» (Лк. 1, 38). Своє хрестоношення Пречиста продовжила всім подальшим життям, особливо ж своїми материнськими хресними муками: «Агнца, и Пастыря, и Спаса мира на Кресте зрящи, / Рождшая Тя глаголаше, слезящи: / мир убо радуется, приемля избавление, / утроба же Моя горит, зрящи Твое распятие, / еже за всех терпиши, Сыне и Боже Мой» — муками матері, не тільки не відкидає, не проклинає зрадників, ганьбителів, мучителів і вбивць свого Сина, але всиновлює весь рід людський.
За матеріалами прес-служби Рівненської єпархії УПЦ.
