Обставини первісного походження образу Божої Матері "У скорботах і печалі Втіха" невідомі, але написання ікони свідчить про те, що вона дуже давня. Спочатку цей образ був особистою святинею засновника руського Андріївського скиту на Афоні ієросхимонаха Віссаріона. Коли 11 жовтня 1849 року відбулося відкриття цього скиту, Віссаріон віддав свою ікону задля благословення братії.
Прославлення цього образу відбулося в Росії, у Вятській губернії, у 1863 році, коли в місто Слобідське прибув з Афону для збору пожертв ієромонах Паїсій, який привіз із собою ікону Божої матері "У скорботах і печалі Втіха". Цей образ був прикрашений багатою позолоченою ризою з діамантовим вінцем на голові Богоматері. Він був поміщений у жіночому Христорождественському монастирі, у храмі Різдва Христового.
Ікона "У скорботах і печалі Втіха" створена у вигляді складення. Крім Пречистої Богоматері, на ній зображені святі великомученики Георгій Побідоносець і Димитрій Солунський на конях, святий Іоанн Предтеча і святий Іоанн Богослов, преподобні Антоній, Євтимій, Онуфрій, Сава Освячений, святителі Спиридон Триміфунтський і Микола Чудотворець.
Образ прикрашений кількома ризами, одна з яких - золота.
Тропар
Утоли болезни многовоздыхающия души моея, Утолившая всяку слезу от лица земли: Ты бо человеком болезни отгониши и грешных скорби разрушаеши, Тебе бо вси стяжахом надежду и утверждение, Пресвятая Мати Дево.
"УНІАН-Релігії"
Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.
