Колись давно в Індії правив цар Авенір, який був ідолопоклонником і жорстоким гонителем християн. У нього довго не було дітей, але нарешті, через деякий час у царя народився син, якого назвали Іоасафом.
При народженні царевича мудрий царський астроном передбачив, що царевич прийме християнську віру, яку так ненавидить його батько. Цар захотів запобігти передбаченню, тому наказав побудувати для сина окремий палац і розпорядився, щоб царевич не чув жодного слова про Христа і його вчення.
Одного разу, вже юнаком, царевич попросив у батька дозволу виїжджати за межі палацу. Тоді він побачив, що існують страждання, хвороби, старість і смерть. Це навело царевича на роздуми про суєтність і безглуздість життя.
У той час у далекій пустелі жив мудрий пустельник на ім'я Варлаам. Він дізнався про те, як страждає юнак і відправився в Індію з пустелі під виглядом купця. Невдовзі преподобний прибув у місто, де знаходився палац царевича. Старець оголосив, що привіз із собою дорогоцінний камінь, який володіє чудовими властивостями зцілювати хвороби.
Преподобного привели до царевича і він почав розповідати юнакові про Христа. Іоасаф увірував у Господа і хрестився, а Варлаам повернувся в пустелю.
Коли Авенір дізнався, що його син хрестився, то дуже розсердився. Він організував зустріч між язичниками і християнами, на яку, під виглядом Варлаама прибув маг і чародій Нахор. Він повинен був визнати себе в диспуті переможеним і, таким чином розчарувати царевича в християнстві. Іоасаф дізнався про все уві сні і пригрозив Нахорові.
Чародій Нахор не тільки переміг язичників, але незабаром сам прийняв чернецтво і пішов у пустелю.
Коли Іоасаф став царем, він відновив християнство у своїй країні, відбудував наново церкви і, нарешті, звернув у християнство свого батька царя Авеніра. Незабаром після хрещення цар Авенір помер, а святий царевич Іоасаф залишив царство і пішов у пустелю на пошуки свого вчителя старця Варлаама.
Протягом двох років він подорожував по пустелі, поки не знайшов печеру преподобного Варлаама. Старець і юнак стали працювати разом. Коли наблизився час смерті преподобного Варлаама, він відслужив Літургію, прийняв Святих Таїн і причастив святого Іоасафа і з тим відійшов до Господа, пробувши в пустелі 70 років із прожитих ста років.
Святий Іоасаф поховав старця і залишився в тій же печері, продовжуючи пустельний подвиг.
Він прожив у пустелі тридцять п'ять років, і помер, досягнувши шістдесятиріччя.
Наступник святого Іоасафа по царству, на ім'я Варахія, знайшов у печері нетлінні і ароматні мощі обох подвижників, переніс їх у свою вітчизну і поховав у церкві, яка була побудована преподобним царевичем Іоасафом.
Тропар
Из чрева матерня прекрасное вселение бысть Святаго Духа, преславне Иоасафе, и от блаженнаго Варлаама безценный бисер, Христа, в сердце своем приял еси, и Божественным Крещением Индию просветил еси, отеческое же нечестие исправль, приведе его от тьмы ко свету Богоразумия и, оставив тленное на земли царство, пустыню достиг и своего учителя, темже на Небесех от Живоначальныя Троицы венцем царским венчася, моли о нас, чтущих честную твою память.
"УНІАН-Релігії"
Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.
