Майбутній святитель прийняв чернечий постриг у Києво-Печерському монастирі. У 1130 році він був возведений на Новгородську кафедру, єпископська хіротонія відбулася в Києві. В 1135 році святитель Нифонт припинив ворожнечу між киянами і чернігівцями, звернувшись до князів з умовлянням. Нифонт не визнав Климента Смолятича, поставленого в 1147 році на Київську митрополичу кафедру з ініціативи великого князя Ізяслава II Мстиславича без санкції Константинопольського патріарха.
За це князем Ізяславом він був засланий у Києво-Печерський монастир. Звідти він повернувся на свою кафедру після захоплення Києва Юрієм Долгоруким в 1149 році. За свою прихильність до Константинополя Нифонт отримав від патріарха Миколая IV грамоту, в якій він порівнює останнього зі святими отцями давнини, які відстоювали інтереси Православ'я. Також єпископ Нифонт отримав від патріарха титул архієпископа, що давало йому автономію від Київського митрополита.
У Пскові святителем був заснований Мирожський монастир, у Новгороді він прикрасив Софійський собор, а в Ладозі побудував церкву святого Климента. Поїхавши в 1156 році зустрічати в Київ законного митрополита Костянтина Нифонт зупинився в Києво-Печерському монастирі, де помер після нетривалої хвороби. Він був похований у Феодосієвих печерах, а потім його мощі перенесли в Ближні Антонієви печери. Єпископ Нифонт канонізований на другому Макаріївському соборі 1549 року серед святителів.
Тропар
От мирскаго мятежа из младых ногтей исшед в тихое пристанище, честный обители Печерския достигл еси и, тамо ярем Христов восприим на ся, равно Ангелом житие поживе, отнюду же пришед, святителю Христов Нифонте, в великий Новград, и архиерейский престол восприял еси и многи люди учением своим ко Христу привел еси, Егоже моли, святителю преподобне, спастися душам нашим.
Проект "Православні свята" реалізований "УНІАН-Релігії" за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.
