30 березня православні відзначають день пам'яті преподобного Олексія, чоловіка Божого

00:07, 30 березня 2018
Свята
1827
7

У ніч після заручин Олексій, залишив свою наречену наодинці, віддав їй поясну пряжку і обручку, сказавши: «Збережи це, і нехай буде між тобою і мною Господь, аж поки не відновить нас Своєю благодаттю».

Після цього він покинув рідний дім і відплив на кораблі на Схід. Після прибуття в Лаодикію Сирійську Олексій пристав до погоничів мулів і дійшов з ними до Едеси. Тут Олексій роздав залишки майна, одягнувся в лахміття і став просити милостиню.

Протягом наступних сімнадцяти років Олексій жив милостинею, харчувався лише хлібом і водою, а всі ночі проводив у недосипанні і молитві. За ці роки святий так змінився зовні, що слуги, послані його батьками на розшуки зниклого сина і відвідали в тому числі Едесу, подали йому милостиню, але не впізнали його.

Після закінчення сімнадцяти років подвижництва чутка про святість Олексія широко поширилася по всій Сирії. Більш того, церковному сторожу у видінні Пресвята Богородиця вказала на Олексія як на чоловіка Божого.

Збентежений всенародною повагою, Олексій таємно втік з Едеси, маючи намір на кораблі переправитися в Тарс. Але корабель потрапив у бурю і через багато днів був прибитий до італійських берегів. Ніким не впізнаний Олексій повернувся в Рим і прийшов у свій рідний дім.

Його батьки не впізнали сина, але дозволили йому залишитися в їхньго будинку. Олексій жив у комірчині під сходами, і до нього був приставлений слуга, якому було наказано годувати мандрівника їжею з хазяйського стола. Інші слуги із заздрості нишком ображали Олексія, але він сприймав образи зі смиренням.

Живучи в багатому домі, Олексій продовжував перебувати в безперестанному пості і молитві. Найбільш тяжким випробуванням для святого було чути ридання його матері і нареченої, які продовжували його оплакувати.

Так минули ще сімнадцять років. У 417 році під час недільної літургії в соборі святого Петра голос Божий вказав всім, хто молився: «Шукайте Божого чоловіка, щоб він помолився про Рим і про весь народ його». Наступного четверга той самий голос вказав народу: «У будинку Евфиміана чоловік Божий, там шукайте».

Імператор Гонорій і папа Інокентій I марно запитували Евфиміана - він нічого не знав про що живе в його будинку праведника. І лише тоді приставлений до Олексія слуга розповів Евфиміану про подвижництво Олексія. Евфиміан, поспішно повернувшись додому, не застав Олексія в живих.

Тіло покійного сяяло, а в руці в нього був сувій. Марно Евфиміан і домашні намагалися взяти сувій з рук святого. Тільки коли прибув у будинок папа Інокентій I попросив у святого дозволу прочитати сувій, рука Олексія разкрилася. З сувою присутні дізналися про те, ким насправді був чоловік Божий.

Тіло Олексія було виставлено для прощання на площі, і при його гробі відбулися численні зцілення. Папа й імператор особисто несли тіло святого в похоронній процесії і поховали його в церкві святого.

Тропар

Яко чистоты светильник пресветел показася, дивный Алексие, ибо тленный чертог на нетленное Божие Царствие пременив, яко целомудрил делатель преизряден. Сего ради предстоиши Господеви, всех Царю. Егоже моли, даровати нам мир и велию милость.

Проект "Православні свята" реалізований "УНІАН-Релігії" за сприяння Київської духовної академії і семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter