Святий мученик Лонгін був римським воїном і ніс службу в Юдеї під керівництвом прокуратора Понтія Пілата. Під час страти Спасителя загін, яким командував Лонгін, стояв на варті навколо Голгофи, біля самого підніжжя святого Хреста. Лонгін і його воїни були свідками останніх хвилин земного життя Господа, великих і страшних ознак, явлених після Його смерті. Ці події сколихнули душу воїна, і він увірував у Христа.
Згідно з церковним переказом, Лонгін був той воїн, який проколов списом ребра розп'ятого Спасителя і від крові і води, які витекли, отримав зцілення хворих очей.
Після страти і поховання Спасителя Лонгін зі своїм загоном стояв на варті біля Гробу Господнього. Тут воїни сподобилися бачити Пресвітле Христове Воскресіння. Іудеї підкупом схиляли їх збрехати, ніби тіло Христа викрали Його учні. Лонгін і два його соратника не погодилися. Увірувавши в Спасителя, воїни прийняли Хрещення від апостолів і вирішили залишити службу.
Лонгін покинув Юдею і вирушив з проповіддю про Христа на свою батьківщину, у Каппадокію. За ним послідували і два його товариша. Полум'яне слово справжніх учасників великих подій в Юдеї сколихнуло серця і уми кападокійців.
Іудейські старійшини переконали Пілата направити в Каппадокію загін воїнів, щоб убити Лонгіна і його сподвижників. Посланий загін прибув у рідне селище Лонгіна; колишній сотник сам вийшов назустріч воїнам і привів їх у свій будинок. За трапезою воїни розповіли про мету свого прибуття, не знаючи, що господар будинку - той чоловік, якого вони шукають. Тоді Лонгін і його сподвижники назвали себе і просили здивованих воїнів виконати свій борг військового послуху. Вояки хотіли відпустити святих і навіть радили їм бігти, але вони відмовилися це зробити.
Святі мученики були обезголовлені, і їхні тіла поховані там, де заповідали святі, а відтяті голови відправлені до Пілата. Пілат наказав кинути голови мучеників на сміттєзвалище поза стін міста. Через деякий час одна сліпа жінка прийшла до Єрусалиму, щоб поклонитися святиням. У сні їй явився святий Лонгін і сказав, щоб вона знайшла його голову і поховала її. Сліпу проводили до звалища. Торкнувшись голови мученика, жінка прозріла. Вона благоговійно віднесла чесну главу в Каппадокію і там поховала.
Тропар
Мученик Твой, Господи, Лонгин, во страдании своем венец прият нетленный от Тебе, Бога нашего: имеяй бо крепость Твою, мучителей низложи, сокруши и демонов немощныя дерзости. Того молитвами спаси души наша.
"УНІАН-Релігії"
Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.
