Під час візиту до Сирії та Лівану патріарх Кирил обговорив з патріархом Антіохійським Ігнатієм IV процес підготовки до Восьмого Вселенського Собору.
Патріарх Московський і всієї Русі Кирил здійснив цього тижня візит до Сирії та Лівану, де молився з духовенством та віруючими Антіохійської Православної Церкви про мир на Близькому Сході, зустрічався з державними та релігійними лідерами.
Як би Ви охарактеризували перші підсумки візиту Патріарха Кирила до Антіохійської Православної Церкви?
Відвідини Святішим Патріархом Московським і всієї Русі Кирилом Антіохійського Патріархату включало перебування в Сирії і Лівані. Візит відбувся в рамках православної традиції, згідно з якою обраний Предстоятель Церкви відвідує своїх побратимів, Предстоятелів інших Помісних Православних Церков. Як правило, при цьому прийнято дотримуватися порядку їх розташування в диптиху - традиційному переліку глав церков.
Раніше Святіший Патріарх Кирил вже відвідав Константинопольську і Олександрійську Православні Церкви (в 2009 і 2010 роках відповідно).
Під час візиту відбулося спільне служіння Предстоятелями Антіохійської та Російської Православних Церков Божественної літургії в Успенському соборі м. Дамаска, братерські зустрічі двох Патріархів: Антіохійського і Московського. Обидва Патріархи взяли участь у відкритті виставки, присвяченої взаєминам Антіохійського Патріархату та Російської Православної Церкви.
Патріарх Московський і всієї Русі Кирил з патріархом Антіохійським Ігнатієм IV
Як зазвичай буває в ході подібних візитів, відбулися зустрічі Патріарха Кирила з державним керівництвом і лідерами найбільших релігійних громад відвідуваних країн.
Його Святість мав зустрічі зі співвітчизниками в Сирії і Лівані та відвідав Баламандський університет на півночі Лівану, де поспілкувався з професорсько-викладацьким складом і студентами.
І в Сирії, і в Лівані відбулися презентації перекладу арабською мовою книги Святішого Патріарха Кирила «Свобода і відповідальність», які викликали великий суспільний резонанс.
Фотовиставка, присвячена взаєминам Антіохійського Патріархату та РПЦ.
Враховуючи, що візит відбувався в умовах, коли обстановка на Близькому Сході і, зокрема, в Сирії дуже неспокійна, лейтмотивом бесід Святішого Патріарха з державними керівниками та релігійними лідерами стало питання про становище християн в регіоні. Адже в результаті дестабілізації ситуації в ряді арабських країн найбільше страждають саме християни, які, будучи релігійною меншиною в цих країнах, піддаються гонінням та переслідуванням з боку радикальних груп, що вийшли з-під контролю держави.
У цьому контексті духовним стрижнем візиту стала спільна молитва глави Російської Православної Церкви з Предстоятелем, ієрархами, кліриками і мирянами Антіохійського Патріархату - молитва про мир і процвітання близькосхідної землі, молитва, що виявила видиме свідчення єдності наших Церков у Христі.
Чи обговорювалися на зустрічах з Патріархом Ігнатієм питання міжправославного порядку денного, зокрема, пов`язані з процесом підготовки Великого Всеправославного Собору?
Ці питання посідали важливе місце в розмовах двох Предстоятелів, тому що потреба в проведенні Собору, котрий би найбільш повно виражав внутрішню єдність, якою живе Христова Церква, сьогодні відчувається православними різних країн світу.
Проте - і в цьому Святіший Патріарх Кирил та Блаженніший Патріарх Ігнатій були єдині - Собор повинен бути підготовлений таким чином, щоб на ньому міг на повну силу прозвучати голос єдиної Православної Церкви, звернений до сучасного людства з посланням, якого від нього очікують мільйони віруючих.
У цьому плані, готуючись до Святого і Великого Собору Православної Церкви, нам треба подумати про те, щоб Собор висловився з тих питань, які сьогодні дійсно хвилюють людей. На мою думку, одним з таких питань є проблема становища християн в ряді регіонів світу.
Візит Предстоятеля РПЦ в Антіохійський Патріархат.
На вашу думку, нинішній порядок денний Собору відповідає реаліям часу або вже застарів?
У якомусь сенсі він, звичайно, застарів. Цілий ряд документів, підготовлених у 60-і, 70-і та 80-і роки, потребують радикальної переробки. І найголовніше: поки ми сперечаємося про порядок розташування підписів під гіпотетичним Томосом про дарування автокефалії, християни на Близькому Сході піддаються насильству, гонінням і фізичному винищенню.
На порядку денному Собору є питання про важливість постів, хоча що тут можна сказати нового? Ми будемо обговорювати канонічне влаштування діаспори - важливе питання, але з початком роботи єпископських зібрань воно вже значною мірою вирішене. На порядку денному Собору - питання про перешкоди до шлюбу, однак і з цієї теми навряд чи можемо сказати більше або менше ніж вже наказано священними канонами. А про становище Православ`я на Близькому Сході в порядку денному Собору не йдеться взагалі.
У другій половині XX століття становище близькосхідних Церков було благополучнішим, ніж нині. Сьогодні ж відбувається витіснення християн з місць початкового поширення християнства, поступове танення пастви древніх Патріархатів.
Ця проблема викликає заклопотаність навіть у деяких наших мусульманських братів. Так, Верховний муфтій Ахмед Сирії Бадр-ед-Дін Хасун на зустрічі зі Святішим Патріархом Кирилом в Дамаску з жалем навів приклад Віфлеєма, де ще двадцять років тому проживало шістдесят шість тисяч християн, а сьогодні їх залишилося в десять разів менше.
Найбільш кричущим прикладом гонінь на християн є Ірак, де до 2003 року під захистом закону проживало близько півтора мільйона християн. А в даний час не менше двох третин з них (за іншими оцінками 9 / 10) втекли або були вбиті, а ті, хто залишився, щодня перебувають у страху за своє життя.
Велику тривогу викликає ситуація в Єгипті, звідки постійно приходять повідомлення про все нові і нові жертви серед християнського населення.
Є підстави побоюватися, що дана тенденція пошириться і на інші країни регіону.
Відвідання Успенського кафедрального собору Дамаска.
Сьогодні Собор потрібен, в тому числі, для того, щоб ми єдиним голосом засвідчили солідарність з Церквами, які перебувають у складних умовах. У цьому сенсі велике значення мали й регіональні зустрічі глав і представників Помісних Православних Церков з даного приводу, які відбулися на Кіпрі (16 вересня 2010 року), в Йорданії (1 серпня 2011 року) і в Стамбулі (1-3 вересня 2011 року).
Учасниками цих зборів були голови та представники Константинопольського, Олександрійського, Антиохійського і Єрусалимського Патріархатів, Кіпрської Церкви. Але хіба їх переживання, їх тривоги і проблеми можуть залишатися байдужими для інших, більш численних Православних Церков?
Сьогодні Російська церква і Православні Церкви Східної Європи несуть своє служіння в обставинах сприятливих і благополучних, але в минулому випили гірку чашу страждань і не з чуток знають, що таке гоніння, скорбота і утиски. Ми - одне тіло, і біль іншого - наш біль.
Сумно, що саме тоді, коли єдиний голос Православ`я є настільки необхідним, лунають розмови про те, що нам не обов`язково свідчити про нашу позицію одноголосно, що можна б і зовсім скасувати принцип одноголосного прийняття рішень на загальноправославному рівні.
Думаю, було б великою помилкою скликати Собор, який внесе поділ і смуту в життя Православної Церкви. І було б великою помилкою скликати Собор, якого чекали не одне десятиліття, і зробити з нього форум, де йтиметься головним чином про першість, порядок диптихів та інших питаннях, що мало співвідносяться з реальними проблемами сучасності.
Вважаю, що це думка багато в чому поділяється і в інших Помісних Православних Церквах. А значить, нам потрібно залишити дрібні суперечності, не закликати до перегляду тих принципів, які вже давно закладені в основу передсоборного процесу, а всім разом подумати, як зробити так, щоб рішення Собору принесли реальну користь Церкві і тим людям, які потребують її правдиві свідчення, що висловлюються «єдиними устами і єдиним серцем».
Розмовляла О.Ліпич (РІА "Новости)
Фото: patriarchia.ru