Захід, що відбувся у Києво-Печерській лаврі 11 листопада, має подвійне змістовне навантаження. З одного богу, це зустріч голови Синодального відділу УПЦ у справах молоді з представниками Ассірійської діаспори. А з іншого — діалог духівника Ассірійської діаспори Грузії схіархімандрита Серафіма (Бітбунова) з українськими священиками (із ассірійців) та їхніми парафіянами.

Темою зустрічі стала пастирська опіка над представниками стародавньої народності, в нашій державі, повідомляє сайт УПЦ.

Єпископ Іона представив присутнім отця Серафіма, як людину, яка має вагомий досвід у цьому напрямку, та вже декілька років опікується ассірійцями, які мешкають у грузинському селищі Канда (більше ніж 2000 чоловік).

Гість із Грузії поділися досвідом і відповів на запитання. Аби згуртувати, доволі розрізнену, громаду він використав методику роботи «Молодіжок», які регулярно проводяться у Київському Свято-Троїцькому Іонинському чоловічому монастирі.

Цікавою, що на початку цієї роботи Католікос-Патриарх всієї Грузії Ілія II знайшов для отця Серафіма вчителів, які допомогли йому опанувати читання та писемність, а також передав, для користування, текст молебню святителю Іоанну Златоусту, арамейською мовою. Отець Серафім розповів, як велася робота з перекладу Божественної літургії. До речі, в ассірійській ектенії немає двох прохань: про місто та державу й про Предстоятеля. Адже одного і другого представники цієї народності позбавлені вже багато років.

У свою чергу, протоієрей Володимир Косточка, настоятель Миколаївського храму при Київській міській лікарні №17, поділився досвідом пастирської опіки над ассірійцями, що є в Українській православній церкви. Благословення на цю діяльність він отримав від Блаженнішого Митрополита Володимира багато років тому, ще коли служив дияконом у столичному храмі святителя Михаїла, Митрополита Київського (при Олександрівській лікарні), який, до речі, теж був ассірійцем, за походженням. Тоді ж Блаженніший Владика доручив йому звірити ассірійське віровчення з традиційним Християнським.

Тож пастирське служіння серед ассірійців в Україні полягає в тому, що вони збираються у святкові дні, разом моляться, читають молитву «Отче наш» арамейською мовою (єдиний текст, що був доступний до сьогодні), а також влаштовують агапи, під час яких багато спілкуються.

Найбільша кількість ассірійців мешкає у Житомирі, Вінниці, Золотоноші (Черкаська область), Прилуках і Ніжині (Чернігівська область), а також у Києві. До речі, тут вони вперше з’явилися у 1830 році. З ними багато пов’язано. Наприклад, столичний район «Виноградар» отримав свою назву від того, що тут жили ассірійці і вирощували багато винограду, що мав великий попит серед киян.

Друга частина ассірійців потрапила до Києва на початку XX століття, коли проти них почався масовий геноцид від турків.

Духівник Житомирської єпархії архімандрит Гавриїл (Варда), який теж є ассірійцем, розповів про роботу, яка ведеться в його регіоні. Він торкнувся теми ассірійського богослужіння. Виявляється, це звичайне молитовне послідування, яким користується Антиохійська православна церква.

До речі, єпископ Іона запропонував ассірійцям зібратися у Київському Свято-Троїцькому Іонинському монастирі, і звершити там Божественну літургію арамейською мовою — мовою, якою говорив Іісус Христос.

Не менш цікава деталь: дві найпотужніші богословські школи, Олександрійська та Антиохійська, в основному, складалися з ассірійців.

Піднімалася тема богослов’я. Це дуже важливо, адже, у більшості, ассірійці асоціюються з несторіанами.

Отець Володимир Косточка зауважив, що справжні ассірійці сьогодні не можуть назвати себе несторіанами. Вони цінують свою історію, особливо, позбавившись Батьківщини. Єдине, що в них залишилося, це стародавня традиція. І вони не можуть прийняти щось інше. А Несторій був греком. Також обговорювалася проблема асиміляції ассірійців і переходу їх в інші релігійні традиції та, навіть, секти.

Щоб запобігти цьому, було прийняте рішення поширювати у суспільстві історію ассирійського народу та популяризувати його зв’язок з містами та країнами, у яких вони мешкають.

Зокрема, під час цієї зустрічі говорили про Київ, де, до 1937 року, були ассірійський театр, дві загальноосвітні школи, газета, а богослужіння за антиохійською традицією звершувалися у каплиці, що була на території нинішнього музею-заповідника «Софія Київська».

Учасники зустрічі продовжать досліджувати питання про наявність ассірійців у різних регіонах України, будуть налагоджувати контакти, проводити спільні заходи, удосконалювати навички читання та письма арамейською, і проситимуть правлячих архієреїв Української православної церкви дозволити звершувати богослужіння для ассірійців мовою Господа Іісуса Христа.