30 листопада в рамках VI Суспільних днів Української Греко-Католицької Церкви в Інституті журналістики Київського національного університету (КНУ) імені Тараса Шевченка відбувся круглий стіл «Соціальне сирітство: соціальна відповідальність і солідарність як основа духовності».
Круглий стіл організовано УГКЦ спільно з Інститутом журналістики. У ньому взяв участь Блаженніший Любомир (Гузар), Архиєпископ-емерит УГКЦ, від Української Православної Церкви о. Георгій (Крючков), інші священнослужителі та студенти.
– Українські засоби масової інформації сьогодні багато говорять про політику, вибори, уряд, але дуже мало про людину, – сказав у вступному слові Блаженніший Любомир.
Відповіді всіх виступаючих на питання «що робити», за великим рахунком, зводилися до одного: не думати, що за нас щось зробить держава, а кожному проявляти активність і милосердя.
Як зауважили учасники круглого столу, тематика благодійництва, допомоги сиротам не заважала б популярності ЗМІ, навпаки вона користується інтересом у суспільстві – недаремно її так акцентують політики перед виборами.
Природно, виникло питання політичної і взагалі «рекламної» благодійності, котра здійснюється заможними українцями чи то для іміджу, чи для відмивання грошей.
– Робити добро як рекламу – це любов лише до себе, а не до ближнього, – каже на це Архієпископ. – А загалом не має значення, багата людина чи бідна, важливо добра вона чи пуста. Але й убогий завжди знайде чим поділитися – хоч би й усмішкою, побажанням доброго дня. В навчальних закладах, і в ЗМІ мали б бути виховні проекти, які не розділяли б людей, а нагадували їм, що всі ми – брати. Отож, не варто покладатися чи то на багатих, чи на державу, а щодня робити добро.
На завершення учасники круглого столу обговорили питання «цивільного шлюбу», що його багато хто вважає однією з причин сирітства. Цікаво, що служителі церков висловилися з приводу такої форми стосунків хоч і несхвально, але дуже дипломатично, а от один із присутніх студентів сформулював свою позицію значно гостріше:
– Цивільний шлюб – якраз і є одним з найяскравіших прикладів того, як молодь хоче уникнути тієї самої соціальної відповідальності, про яку ми тут говоримо.
