Держдепартамент США дав оцінку свободі релігій в Україні

Бюро демократії та прав людини Державного департаменту США 26 жовтня оприлюднило щорічний звіт про дотримання прав людини у країнах світу. У документі дана оцінка й дотриманню свободи релігії в Україні.

Бюро демократії та прав людини Державного департаменту США 26 жовтня оприлюднило щорічний звіт про дотримання прав людини у країнах світу. У документі дана оцінка й дотриманню свободи релігії в Україні. У ньому наголошується, що Конституція України гарантує свободу релігії та уряд захищає це право, однак деякі релігійні меншини та нетрадиційні релігійні угрупування зустрічаються з труднощами в реєстрації та придбанні майна. В Україні немає державної релігії, однак, як наголошується у документі, місцева влада часами надає перевагу тій релігійній конфесії, яка у тому чи іншому регіоні має найбільше прихильників.

У частині під назвою «Релігійна демографія» констатується, що в Україні налічується 33,000 релігійних організацій, які представляють 55 деномінацій. Згідно з офіційними даними, православні християнські організації становлять 52% від загальної кількості релігійних груп. Найбільшою в Україні є Українська Православна Церква (Московського Патріархату) зі значною присутністю в усіх областях України, за винятком Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської областей. Українська Православна Церква Київського Патріархату є другою за величиною Православною Церквою, більшість віруючих якої проживає у західних та центральних регіонах України.

У звіті зауважується також про невизнання Українською Православною Церквою (Московського Патріархату) Української Православної Церкви Київського Патріархату. Щодо Української Автокефальної Православної Церкви, то у звіті Держдепартаменту США вона відноситься до найменшої Православної Церкви і наголошується, що 70% її віруючих проживають на Заході України.

Вірні Української Греко-Католицької Церкви складають другу за чисельністю (4 млн.) релігійну групу в Україні та найбільшу на Заході країни. Найбільша кількість греко-католиків — у Львівській, Івано-Франківській та Тернопільській областях.

Деякі мусульманські лідери стверджують, що в Україні нараховується 2 млн. мусульман. Державна ж статистика свідчить про 500,000. Переважна більшість з них – кримські татари, яких налічується 300,000.

Римо-Католицька Церква в Україні має мільйон послідовників і складається переважно з етнічних поляків, які проживають переважно у центральних та західних регіонах.

Групи, які складають менш ніж 5% населення України, включають представників євангельських християн-баптистів, юдеїв, англікан, кальвіністів, Свідків Єгови, лютеран, методистів, мормонів, п’ятидесятників, пресвітеріанців, адвентистів, буддистів і прибічники Свідомості Крішни.

За даними Державного комітету статистики від 2001 року, в Україні налічується 103,600 осіб, які мають етнічне юдейське походження.

У звіті наведені дані центру Разумкова, згідно з якими 40% респондентів називає себе віруючими, однак не належить до якоїсь конкретної релігійної організації, 36.5 назвалися віруючими і віднесли себе до тієї чи іншої релігійної організації. Згідно з даними цього дослідження, 33 % українців назвали себе вірними УПЦ КП, 31 % – до УПЦ (МП), 18% – до УГКЦ, 2.5% – до УАПЦ. Менше 5 % віднесли себе до римо-католиків, протестантів, мусульман та юдеїв.

За даними опитування, 33.5% респондентів повідомило, що вони відвідують Богослужіння 1-2 рази в рік; 23% – раз у декілька місяців; 14.4% – 1-3 рази на місяць; 8.8% – один раз в тиждень; 2% – кілька разів в тиждень; 6.4% – раз на кілька років; і 9.3% – практично ніколи. Опитування також показало, що майже 90% активних у релігійному житті громадян – християни, більшість з яких православні. Найбільше практикуючих вірних проживають на заході України.

Частина 2 Звіту «Статус релігійної свободи» констатує рівне право усіх релігійних організацій в Україні та те, що тут немає державної релігії. Разом з тим, спостерігаються випадки, коли місцева влада бере сторону тієї релігійної організації, яка представляє більшість у тому чи іншому регіоні.

У звіті наголошується, що у деяких центральних та південних регіонах, Римо-Католицька Церква, УГКЦ та мусульмани скаржаться на цю проблему. А у західних областях та у Сумській, зокрема, з подібною проблемою зустрічаються представники УПЦ (МП).

У звіті також не оминувся той факт, що існують нарікання з боку УПЦ (МП) та деяких протестантських деномінацій щодо спроби діючого Президента України В. Ющенка об’єднати православних в одну помісну православну Церкву. На їх думку, такі речі повинні ініціюватися не владою, а самими Церквами.

У документі сказано, що в Україні на державному рівні святкуються великі релігійні свята. Українське законодавство дозволяє за релігійними переконаннями проходити альтернативну військову службу. Релігійні організації України можуть вільно займатися видавничою діяльністю.

Згідно із законом термін реєстрації релігійної організації займає від 1 до 3 місяців. У випадку відмови в реєстрації можна подавати апеляцію в суд.

У звіті також наголошено, що Закон про Свободу Совісті і Релігійні Організації і Закон про Державну Реєстрацію юридичних і приватних осіб містять несумісні пункти, що ускладнюють реєстрацію релігійних організацій. Незважаючи на неодноразові заклики Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій та неурядових організацій, Парламент за період підготовки звіту Держдепартаменту США не вирішив цього питання. Процес самої реєстрації адмініструє Держкомнацрелігій. У звіті наголошено, що представник кількох деномінацій висловлюють задоволення роботою Держомнацрелігій за звітний період.

15 квітня 2009 року була створена Рада представників духовних управлінь та центрів мусульман України, куди увійшли представники Держкомнацрелігій, лідери духовного управління мусульман Криму, духовне управління мусульман України «Умма», та духовне управління незалежної мусульманської спільноти України.

У звіті Держдепартаменту США сказано, що Закон обмежує діяльність іноземних релігійних організацій та надає вузькі права для іноземного духовенства, проповідників, викладачів та інших закордонних представників іноземних релігійних організацій. Разом з тим, не було жодних повідомлень, що Уряд використовував закон, щоб обмежити діяльність таких релігійних організацій. Візи для релігійних діячів вимагають запрошень від зареєстрованих релігійних організацій в країні і дозволу від уряду. Іноземні релігійні діячі повинні виконувати свою діяльність лише у тих релігійних організаціях, які їх запросили і при наявності дозволу державного органу.

Як йдеться у повідомленні, представники релігійної організації «Церква Ісуса Христа останніх днів» висловили стурбованість щодо запровадження нової процедури згідно з якою, встановлюються ліміти для перебування в Україні іноземних проповідників. Як стверджують у цій релігійній організації, виникають труднощі при перетині державного кордону у тих проповідників, хто вже вичерпав дозвіл на 90 денне перебування у країні і продовжив термін дії візи. В Держкомнацрелігій пояснюють, що немає змін у візовій політиці та жодної відмови у візі для іноземних релігійних діячів за цей звітний період не було.

За законом України релігія не може бути частиною шкільних програм. Члени Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій продовжують роботу з закріплення на законодавчому рівні права релігійних організацій запроваджувати свої приватні школи.

У звіті наведений той факт, що 20 жовтня 2008 року Міністерство науки та освіти сформувало Громадську раду для співпраці з Церквами і релігійними організаціями. Результатом роботи цієї Ради стало державне визнання теології як академічної дисципліни.

У червні 2009 Міністерство Освіти і Науки повідомило про збільшення числа загальноосвітніх шкіл, що пропонують учням для вивчення такий предмет як «Основи християнської етики», «Основи релігійної етики» та «Основи мусульманської культури Криму».

У розділі «Обмеження релігійної свободи» наголошується, що політика держави базується на дотриманні на практиці релігійної свободи. Разом з тим, у звіті перечислені поодинокі прояви обмеження свободи релігії в Україні.

Так, Духовне управління мусульман України скаржиться на те, що через дії окремих чиновників виникають труднощі з реєстрацією нових релігійних спільнот в Криму.

Представники УПЦ (МП) скаржаться на прихильників УПЦ КП у селі Беєве Сумської області, яким за їх словами незаконно переданий місцевий храм. В УПЦ КП такі звинувачення вважають необ’єктивними.

Кримські татари скаржаться на як етнічну, так і релігійну нетолерантність з боку місцевої влади, яка складається як правило з представників етнічних росіян.

Релігійні організації, у тому числі члени Всеукраїнської Ради Церков і Релігійних Організацій, скаржаться, що їх організації до цього часу не звільнені від сплати податків на додану вартість.

В УПЦ (МП) та УГКЦ стурбовані тим, що закон не забезпечує жодної можливості для надання статусу "юридичної особи" національним релігійним асоціаціям. Відсутність такого статусу може ускладнити питання про майнову церковну власність, коли пастви змінюють деномінацію. Тим часом, в УПЦ КП не бачать в майбутньому законодавстві потреби у наданні статусу юридичної особи релігійним організаціям.

Члени багатьох спільнот скаржаться, що мають труднощі в роботі з муніципальними адміністраціями в Києві і іншими великими містами, щоб отримати землю і ліцензії на будівництво або оренду приміщення. Разом з тим, у звіті відзначається, що з такими проблемами зіштовхувалися не лише релігійні громади, тому можна вважати, що в багатьох випадках це могло бути пов’язано з фінансовими причинами, а не з упередженим ставленням до тієї чи іншої релігійної громади.

Представники УПЦ КП скаржаться, що влада Києва у виділенні земельних ділянок надає преференції УПЦ (МП).

Представники УПЦ (МП) Львівщини продовжують скаржитися, що влада Стрия, Жидачева, Миколаєва і Пустомит відмовляється надати землю під будівництво храмів. УПЦ (МП) в Івано-Франківській області обурена діями місцевої влади м. Долини, яка не дає дозволу на спорудження храму.

Об`єднання Ради євреїв колишнього Радянському Союзі (UCSJ) у Львові продовжує звертатися до мерії з проханням про захист колишньої синагоги "Ture Zahav" і оточуючих історичних будівель.

У звіті перечислені факти (у Вінниці та Львові), коли на місці колишніх єврейських кладовищ до цього часу ведуться або будівництво, або ж існує ринок.

Духовна Рада Мусульман України нарікає, що у Києві немає місця для захоронень їх вірних. Мусульмани Сімферополя заявили, що місцева влада відмовилася надати ділянку для побудови нової головної мечеті міста.

Представники УГКЦ скаржаться на Ялтинську Муніципальну Раду, яка відмовляється надати земельну ділянку для побудови єдиного греко-католицького храму міста. Проблема з виділенням землі під забудову греко-католицьких храмами існує також у Києві та області, в Сімферополі, Євпаторії та Житомирі.

У звіті наголошено, що 15 січня 2009 року Парламент прийняв законодавчі поправки, які дають зареєстрованим релігійним організаціям право постійно користуватися земельними ділянками, які знаходяться у державній та комунальній власності.

Однією з найважливіших проблем релігійного життя України у Звіті названо реституцію церковного майна, конфіскованого радянською владою. У документі наявність таких проблем пояснюється економічною ситуацією у країні, яка лімітує кошти на придбання нових приміщень для тих чи інших організацій. Всі основні релігійні організації звернулися до Уряду з проханням запровадити прозорий законний процес щодо повернення церковного майна. Всеукраїнська Рада Церков і Релігійних Організацій закликала Парламент ввести мораторій на приватизацію майна, конфіскованого колись у Церкви і яке зараз перебуває у державній чи комунальній власності, однак цього закону не прийнято.

У Держкомнацрелігій пояснили, що більшість будівель і об`єктів вже були повернені релігійним організаціям і що повернення інших ускладнюється тим фактом, що у них розміщені державні установи ( і зараз немає коштів на їх перенесення) або ж перейшли у приватну власність. За даними Держкомнацрелігій, у 2008 році релігійним громадам було передано або у власність, або у право користування 195 будівель, або частин споруд.

Деякі оглядачі висловили занепокоєння ефективністю і прозорістю процедур повернення майна церквам.

У звіті перечислені проблемні випадки з повернення Церквам власності. Так, спільнота караїмів у Києві продовжує вимагати повернення споруди Кенеси (храму), яка ще з радянських часів використовується як «будинок Актора».

Прогресивні юдеї у Києві та Харкові мають проблеми з поверненням їм майна. Римо-католикам Києва до цього часу не повернуто катедри Св. Миколая та колишньої єпископської резиденції. Проблеми з поверненням власності римо-католики мають у Львові, Миколаєві, Одесі, Севастополі, Сімферополі.

УГКЦ у Львові до цього часу не повернутий весь Святоюрський комплекс.

Пресвітеріани Одеси скаржаться, що не можуть отримати у власність свій храм, який з радянських часі використовується гільдією акторів. Справа від травня 2008 року перебуває у Європейському Суді з прав людини.

У рапорті також згадано про боротьбу між УПЦ (МП) і УПЦ КП за храм у Рохманові на Тернопільщині.

Представник мусульманської громади мають проблему з поверненням 118-річної мечеті у Миколаєві, мечеті у Дніпропетровську, 150-літньої мечеті у Масандрі (Крим), Ялті, руїн мечеті 18 ст. в Алушті.

Щодо переслідування свободи релігії, то не виявлено випадків ув’язнення за релігійні переконання чи примусового навернення в іншу віру.

У звіті сказано, що випадки проявів в Україні антисемітизму залишаються проблемою. У ньому також перелічені випадки актів вандалізму на кладовищах та в храмах різних релігійних громад України.

У звіті наголошується, що уряд підтримує міжконфесійне порозуміння та часто консультується з цього питання з Всеукраїнською Радою Церков і релігійних організацій, члени яких представляють ті Церкви та релігійні організації, вірними яких себе вважають понад 90% релігійно активного населення України. У документі наголошено, що у квітні 2009 Міністерство Оборони і головні релігійні групи утворили Раду духовної підтримки. 4 червня 2009 року була проведена перша зустріч Ради Міністерства охорони здоров`я та Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій.

Останній розділ Звіту присвячений співпраці уряду Америки з урядовими та релігійними лідерами та організаціями України задля забезпечення релігійної свободи та прав людини.

http://risu.org.ua/ukr/resourses/interndoc/#report

УНІАН в Google News