Майбутніх католицьких священиків навчатимуть захисту майна, що має культурну цінність

Папська Рада в справах культури, запросивши делегатів від єпископських конференцій, затвердила документ «Передача та нове церковне використання храмів. Напрямні», який це ватиканське відомство оприлюднило у понеділок.

Як повідомляє Радіо Ватикану, у документі йдеться про навчання майбутніх священиків захисту майна, що має культурну цінність, інвентаризація та каталогізація такого майна, залучення громади до проектів щодо нового призначення відчужених храмів, діалог з громадськими інституціями, першість суспільних, культурних та харитативних цілей, виключення комерційного використання, належне поводження з мощами з вівтаря, які повинні бути встановлені в інші престоли чи відповідно зберігатися.

Документі складається з 5 розділів й 11 прикінцевих рекомендацій.

«Понад половина храмів у центрі Риму не використовується, але ми ніколи не зможемо перетворити їх у музей чи щось іншого, бо вони є символом для міста і для всього світу», – сказав Президент Папської Ради в справах культури кардинал Равазі, зазначаючи, що хоч сакральність святині може занепасти, ніколи не применшується її «символічна функція духовного та мистецького місця», тож ця спадщина зберігається такою, якою є, навіть якщо вже не використовується для культу.

Натомість, у випадку будівель, які не є носіями такої символічної якості, «десакралізація є легітимною», водночас, «ніколи не є допустимою профанація». Тому, не повинно викликати згіршення, коли ці приміщення передаються для несакрального використання, яке, однак, не повинно бути дисонуючим з початковою дійсності храму. Мова йде про музеї, бібліотеки, культурні осередки, архіви чи навіть заклади соціального служіння.

Рекомендації також пропонують приписи щодо збереження сакральних речей, які в згаданих випадках повинні бути передані до інших церков або зберігатися в музеї. Водночас, вівтар ніколи не втрачає свого посвячення, тож якщо не може бути перенесений до іншої церкви, його слід знищити. Важливою передумовою належного збереження цієї спадщини є інвентаризація та каталогізація відповідного майна, яке має культурну й історичну цінність.