У приміщенні Філософсько-богословського факультету Українського Католицького Університету 22 січня 2013 року відбулась відкрита лекція єпископа-помічника Львівського Венедикта (Алексійчука) на тему «Наша християнська ідентичність». Владика зупинився на питаннях єдності Церкви в історії та сьогоденні та на ідентичності Української Греко-Католицької Церкви в історичному контексті, її ролі і місця в змаганнях за первісну єдність Церкви.
За словами єпископа Венедикта, за 1000 років Римо-Католицька Церква звикла жити без Православно,ї не потребуючи її, а Православна, у свою чергу, без Римо-Католицької. Їхні взаємні пошуки єдності в рамках двосторонніх діалогів виглядають дуже в’ялими. А спроби віднайдення реальної єдності, яку повинна мати Церква Христова, було замінено взаємною толеранцією. Різні конференції, комісії не дають і не можуть дати результату. Натомість, саме існування Греко-Католицької Церкви створює ту напругу, яка не дає двом християнським центрам заспокоїтись на шляху пошуку дійсної глибокої єдності.
За словами владики, саме існування східних католиків вказує і православним, і римо-католикам на потребу і шлях цієї єдності.
Водночас єпископ звернув увагу на ідентичність Української Греко-Католицької Церкви, яка, за його словами, вповні посідає як «східність», так і «католичність», тому не потребує кидатись в ту чи іншу крайність. Владика наголосив, що часто пошуки ідентичності «нагадують підліткове метання від одних крайнощів до інших, яке призводить до конфліктів із самим собою – внутрішньо в Церкві та з оточенням. А оскільки ідентичність нашої Церкви є католицькою і східною, то часто виникає спокуса вирішити це питання в стилі Олександра Македонського, розрубавши гордіїв вузол на користь або «католичності» або «східності». І таке розрубування не враховує реальної, живої ідентичності, яка вже існує». За словами єпископа Венедикта, ідентичність не треба винаходити, її треба тільки наново відчистити від нашарувань століть: «немов відреставрувати стару ікону». Ця ідентичність є свідченням єдності Церкви. За словами доповідача, греко-католикам не потрібно відчувати себе неповноцінними, бо вони вповні є католиками і східними християнами та покликані черпати з духовних джерел обох традицій.
Владика Венедикт на основі історичних фактів підкреслив, що розкол між Сходом і Заходом відбувся за спиною Київського християнства, яке ще довгий час намагалось зберегти зв’язки зі Римським апостольським престолом, підтверджуючи це участю в Соборах Ліонському, Фераро-Флорентійському та прийнявши Берестейську Унію.
«Як християни візантійської літургійної родини ми є частиною християнського Сходу, а перебуваючи в єдності з Римським апостольським престолом, ми є частиною християнського Заходу. Ми одночасно є християнським Сходом і християнським Заходом. Тому розкол єдиної Церкви Христової проходить прямо через наше єство», підсумував владика.
В своїй доповіді єпископ-помічник Львівський торкнувся також питання унії. Відповідаючи на негативні оцінки уній, він зазначив, що незважаючи на різні недоліки іншої моделі єдності за 1000 років іншої ніхто так і не запропонував: «Такої моделі, яка б функціонувала реально, а не на папері».
«Кожна Церква є винна у втраті первісної єдності Христової Церкви. У гріхові розколу, який стався 1000 років тому назад маємо всі разом каятись і навертатись до єдності. Але це не так просто як виглядає. Християни вже звикли до того, що існує окремо Православна Церква і окремо Католицька Церква, але це є ненормальним станом Церкви Христової. І саме наша Церква своїм буттям свідчить, що Церква роз’єднана, хоч покликана до єдності. Саме тому доводиться бачити болісні реакції православних на наше існування. Відомо, що православна сторона в екуменічному діалозі довго ставила умову саме розформування Східних Католицьких Церков. Ті, що кажуть про себе, що вони шукають єдності, прганули відірвати від єдності тих, хто цю єдність посідає», – сказав владика Венедикт.
