Папа Бенедикт XVI вважає, що навіть атеїсти бажають побачити Бога: «Бажання побачити обличчя Бога присутнє в кожній людині, навіть невіруючій». Але це бажання реалізується тільки шляхом наслідування Христа, у втіленні якого відбулось «щось незвичайне. Подорож, яка розпочалася за Авраама здійснилась. Він є Сином, повнотою всіх одкровень, посередник, який показує нам обличчя Бога», сказав понтифік під час загальної аудієнції.
З метою «звіщати разом, що Ісус є Спасителем світу» Бенедикт XVI попросив про безперервну молитву за «великий дар» християнської єдності під час наступного тижня, який розпочинається з 18 числа цього місяця.
Попередньо, в своєму повчанні, Бенедикт XVI знову роздумує про значення Різдва, в коментарі до Євангелія від Іоанна, в якому апостол Пилип просить Ісуса показати їм Отця. Відповідь Ісуса «вводить нас в саме серце христологічної віри Церкви, бо Господь говорить: «Хто бачив Мене, бачив і Отця» (Ів. 14:9). Це твердження акумулює в собі новизну Нового Завіту, новину, яка з’явилася в печері у Вифлеємі: Бога можна побачити, він показав в образі Ісуса Христа».
Тема «пошуку обличчя Бога» пронизує весь Старий Завіт. Єврейський термін «обличчя» зустрічається не менш ніж 400 разів, 100 з яких відносяться до Бога». Юдаїзм, релігія, яка забороняє всі зображення, «оскільки Бог не може бути зображений» і «не може бути прирівняний до речі» говорить нам, що «Бог має обличчя, тобто, на звернення до Нього на «ти» Він реагує, повертає своє обличчя до нас як до співрозмовників; Господь нас чує, бачить, розмовляє, заключає союз, Йому притаманна любов. Історія спасіння ― це історія відносин Бога з людством, в яких Він поступово відкриває Себе людині, роблячи Себе і Своє обличчя пізнаним».
У Старому Заповіті зустрічається постать, пов’язана особливим чином з поняттям «обличчям Бога» ― це Мойсей, про якого у книзі Виходу говориться, «що він мав тісне особисте спілкування з Богом», на такому рівні, що Він просив Господа показати йому «Його славу», і відповідь була: «Я появлю перед тобою всю мою доброту і виголошу перед тобою ім`я Господа». І додав: «Лиця ж мого не можна тобі бачити, бо людина не може бачити мене і жити». Далі Господь сказав: «Ось місце коло мене, стань на цій скелі; і як проходитиме моя слава, я поставлю тебе в щілині скелі й моєю долонею прикрию тебе, поки не перейду. Потім я заберу мою руку, й ти побачиш мої плечі; лиця ж мого бачити не можна» (33:18 - 23). З одного боку, бачимо, що між ними відбувається діалог, як між друзями, але з іншого ― стикаємося з тим фактом, що у цьому житті неможливо побачити обличчя Бога, який залишається прихованим; спроможність Мойсея бачити обмежена. Отці Церкви говорять так: бачити плечі означає, що ми можемо лише наслідувати Христа і через нього усвідомити велич Бога.
«Однак, трапилося щось цілком нове після вочоловічення Бога, пошук Його обличчя зазнає суттєвих змін, оскільки тепер ми можемо бачити його лице: це лице Ісуса, Сина Божого, який став людиною».
Отже, бажання пізнати обличчя Бога реалізується через наслідування Христа: таким чином, ми бачимо Його плечі і, нарешті, ми зустрічаємось з Господом як з товаришем, бачимо його обличчя в особі Ісуса Христа».
Для цього ми повинні слідувати за ним «не тільки в разі потреби, або коли ми знайшли місце серед наших повсякденних завданнях, але постійно». «Все наше існування повинне бути спрямованим на зустріч з Ним, плеканні любові до Нього і любові до ближнього, яка повинна займати чільне місце, оскільки в світлі розп’яття, вона дозволяє нам впізнати особу Ісуса в бідних, слабких, стражденних. Це стає можливим тільки в тому випадку, якщо істинне обличчя Ісуса нам стало вже знайоме внаслідок слухання Його Слова, і, особливо, в єднанні з Ним у таїнстві Євхаристії. В Євангелії від Луки є розповідь про двох учнів з Еммауса, які впізнають Ісуса у ламанні хліба, яка є важливою для нас. Євхаристія є великою школою, в якій ми вчимося бачити обличчя Бога, де ми вступаємо в інтимні стосунки з Ним і вчимося в той же час звернути погляд на кульмінаційний момент в історії, коли Він наповнить нас світлом Свого обличчя. На землі ми мандруємо до цієї повноти, в радісному очікуванні пришестя Царства Божого».
КІРІОС за матеріалами Asia News
