Початок вшанування святого Валентина як покровителя людської любові має давню історію. Стародавні легенди розповідають про його пастирську діяльність серед молодих людей. Розповідають, що у той час імператор Клавдій II для зміцнення боєздатності своєї армії ввів заборону чоловікам одружуватися і мати дітей. Звичайно, що такий наказ розлучив багатьох закоханих. Таємно і всупереч владі єпископ благословив молодих, які бажали з’єднати своє життя. За цю свою „антидержавницьку” діяльність святий неодноразово був ув’язнений і остаточно страчений. Таким чином людська вдячність приписала йому титул покровителя закоханих і прикрасила його пам’ять багатьма легендами.

У Римському Мартирологу (Martyrologium Romanum), тобто книзі, в яку на кожний день вписані імена святих, яких згадує Римська Церква під датою 14 лютого на першій позиції ми побачимо святих Кирила і Мефодія, покровителів Європи, саме їх урочисто згадує в літургії Католицька Церква у день 14 лютого. Окрім Кирила і Мефодія 14 лютого у Мартирологові згадується ще 10 святих. Святий Валентин знаходиться на другій сходинці (після Кирила і Мефодія) у переліку святих.

Папа Геласій I у 496 році присвятив св. Валентину день пам’яті 14 лютого, ймовірно для того, щоб витіснити язичницьке свято римських «люперкаліїв», свято плідності і материнства, а у практиці розв’язної любові і еротизму. Образ святого Валентина мав підкреслити передусім романтичну любов між чоловіком і жінкою, показати її духовний вимір. Адже всі легенди про святого Валентина сповнені саме романтизму. Наприклад ця: одного разу єпископ, прогулюючись, побачив двох молодих людей, які сварилися, і підійшовши до них, вручив їм троянду і попросив, що вони вдвох потримали її: молоді відійшли примирившись. Інша версія цієї ж легенди розповідає про те, що святому вдалося привернути їм любов, наказавши чудесним способом кружляти довкола них молодим голубкам, які воркували любовні пісні.

Відео дня

Звичайно, свого найбільшого романтизму свято святого Валентина набрало у час романтиків Середньовіччя.

У святому Валентинові християни вбачали також покровителя подружньої любові. Так, наприклад, під покровительством святого у Парижі 14 лютого 1400 року був заснований Верховний Трибунал любові – інституція, яка була інспірована засадами лицарської любові. Трибунал мав за завдання вирішувати справи, які стосувалися подружніх контрактів, зрад, насильства над жінками тощо. Судді вибиралися на основі знайомства з поезією любові.

Мощі святого Валентина знаходяться у Самборі (на Львівщині), в храмі Різдва Пресвятої Богородиці з 13 травня 1779 року. Про це записано в книзі «Княжий город Самбір», яку опрацював Франс Арабіяса, що був довший час парохом і деканом Самбірським на початку 20 століття. Ці мощі, як пише автор, викопані на кладовищі святої Прісцили в Римі, де святий був священиком і близько 270 року загинув мученицькою смертю. У Римі в архівах Папського інституту є скупий запис про те, що священномученик Валентин є покровителем Перемишльсько-Самбірської Єпархії.

Греко-Католицька та Православна Церкви вшановують пам`ять Валентина, пресвітера Римського 19 липня.

РІСУ